В рамках діяльності громадської приймальні Судової асоціації України "Фундація сприяння правосуддю" було проведено соціологічне опитування громадян - мешканців міста Чернігова, щодо їх відношення до правосуддя в Україні. Було опитано 1000 осіб.
Як показали результати опитування, 37% респондентів прямо чи опосередковано стикалися із системою правосуддя, 23% довіряють українському суду. Лише 20 відсотки опитаних вважають, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права.
На погляд 23% опитаних, судді це захисники людей, 17% - це професіонали, які роблять свою справу, а 60% вважають, що це люди котрі дбають про свої власні інтереси.
В той же час, на думку 62% опитаних судді при здійсненні правосуддя упереджені у своїх рішеннях, 38% вважають, що вони підкоряються лише закону та незалежні від будь-якого впливу.

Активно на вибори працювала тільки одна політична сила - БЮТ

Говорячи про виборчу кампанію на Чернігівщині, можна акцентувати увагу на тому, що для деяких політичних сил вона активно розпочалася ще у травні. Першим власний штаб сформував блок Юлії Тимошенко, вони першими відродили партійне видання та заполонили місто біг-бордами та лайт-сіті із символікою партії. Головним виборчої кампанії БЮТу було - нагадати виборцям про себе та провести мобілізацію власних сил. З цим завданням партійний осередок на Чернігівщині впорався. Єдиним мінусом цього етапу для БЮТу стало те, що керівництво партійним осередком було більш технологічним: до важелів влади прийшли люди яким байдужі партійні ознаки - головний сам процес. Значна кількість бютівців, які прийшли після 2004 року, особливо молодь була усунена від середньої ланки керівництва.
У лавах пропрезедентських сил до початку серпня фактично відбувалося врегулювання відносин між партійними осередками в області. Внутрішні распрі між "малими гетьманами" призвели до того, що штаб мегаблоку очолив виконуючий обов'язки голови ОДА. Головну місію, яку він на себе взяв - це пропаганда соціальних ініціатив Президента та практична критика дій Уряд по їх виконанню.
Лідируючі позиції в блоці продовжує займати "Народний Союз "Наша Україна" на чолі з Олегом Обушним. Але липнева кадрова ротація в області та "справа Француза" нанесли значний електоральний збиток цій партії.
Осередки партій, які належать до парламентської більшості в період до 2 серпня навіть не вийшли ще з підготовчого етапу створення штабів та ревізії місцевих партійних структур. Про діяльність інших політичних сил, які претендують зайняти місця в Парламенті, сказати важко, тому її публічно видимої майже не було.

Початок фінішної прямої

Офіційний старт виборчої кампанії на Чернігівщина був доволі сором'язливим: всі без виключення партійні осередки проводили обласні партійні конференції з вже готовими партійними списками, які не обговорювалися в широкому партійному колі, не говорячи про виборців. Про минулі ідеї з внутрішньопартійним рейтингом голосування ніхто не згадував. Всі без виключення партійні осередки перетворилися на гвинтики партійних машин, які взагалі не враховують інтереси на місцях. Навіть попередній аналіз партійних списків показує, що до парламенту потрапить менше представників області ніж як би вибори були мажоритарними.
Особливістю області стало те, що більшість партійних технологічних штабів навіть не почали роботи. Продовжується етап кадрових призначень та очікування грошей з центру. Самі ж кадрові призначення не сприяють консолідації сил у ході виборчої кампанії і відбуваються за принципом кумівства та сусідства. Причому цікаво те, що особливістю цієї виборчої кампанії є те, що керівництво виборчих штабів доручено не місцевим, а залучені фахівці не є членами партії.
Активну польову роботу на початку серпня розпочали лише БЮТ та Блок Литвина, які сформували бригади агітаторів. КПУ та Партія регіонів пішли за принципом мобілізації мережевої партійної структури.
Цікаво те, що агітаційна кампанія майже всіх політичних сил розпочалася значно раніше, ніж вони були зареєстровані суб'єктами виборчого процесу.
Особливістю цієї виборчої кампанії є те, що в ній задіяно майже все керівництво області. Голова виконавчої влади публічно визнав, що він голова передвиборчого штабу, голова обласної ради та обидва її заступники в списках кандидатів. Серед кандидатів в депутати також чимало голів райрад та райдержадміністрацій.

Доволі складною з початком виборчої кампанії склалася ситуація з медіа Чернігівщини

Щотижневий об'єм всіх ЗМІ Чернігівщини є одним з найменших в Україні. І вже зараз спостерігається перевищення ліміту реклами та політичної реклами у всіх без виключення ЗМІ. В газетах області з'являється однакова інформація, яка не позначена як рекламна.
Лідером за кількістю реклами в ЗМІ є Блок Юлії Тимошенко. Також централізовано всеукраїнську інформацію розміщують Партія регіонів, Блок Литвина та блок "Наша Україна - Народна Самооборона". Причому реклама останньої дублюється в ЗМІ інформаційною кампанією, яку проводить Президент України, особливо стосовно депутатської недоторканості.
Вже зараз прослідковується тенденція розміщення спростувань на розміщення раніше надрукованих матеріалів (наприклад у газеті "Сіверщина").
Повторюється ситуація 2006 року, коли засоби масово інформації взагалі відмовляються інформувати виборців про перебіг виборчого процесу у погоні за політичною рекламою. Якщо проглядати та прослуховувати новини першої декади серпня, то виборів на Україні немає. Навіть інформація про партійні конференції транслювалася в позановинний рекламний час. Громадам області потрібно звернути увагу на те, що навіть газети, які фінансуються здебільшого з бюджету порушують принципи збалансованості та неупередженості подій щодо висвітлення передвиборчого процесу на користь політичної агітації.

Початок виборчої кампанії на Чернігівщині взагалі показав, що у партійному будівництві відсутня системна робота в районних організаціях, існує відірваність депутатського корпусу та присутній елемент вождізму.
В медійному просторі області інформуванням виборців фактично займаються комерційні видання, які повинні враховувати інтереси читачів. А видання які належать місцевим громадам головним принципом власної роботи поставили гроші, причому часто тіньові.
Головною загрозою майбутніх виборів є адмінресурс, який сконцентровано в руках опозиції. Щоб це попередити керівництву області потрібно в останні 45 днів піти у відпустку, причому більшості за власний рахунок.
Для підвищення ефективності роботи місцевих та технологічних штабів, особливо в округах і центральний апарат і керівництво повинні налагодити дієвий передвиборчий моніторинг, побудований на фаховій, експертній основі.
В області практично не задіяні практичні механізми контролю такі як соціологічні зрізи. Більшість партійних структур імітує опитування громадян або доручає їх нефаховим шарлатанам. Хоча цей інструмент соцопитування і не є дешевим, але вже зараз зрозуміло, що Чернігівщина не є електоральним монолітом і хто знайде його сильні та слабкі сторони, той і переможе.

Практично кожен із профільних законів, що регулює діяльність певного виду засобів масової інформації, містить спеціальні положення, які визначають випадки звільнення засобу масової інформації та його працівників від відповідальності за поширення недостовірної інформації. Відповідні норми застосовуються поряд із загальними нормами щодо звільнення будь-якого суб’єкта від цивільно-правової відповідальності.
 
Для початку можна розглянути питання поширення офіційної інформації. Відповідно до загальної норми частини 2 статті 302 Цивільного кодексу України  фізична особа не несе відповідальності за поширення інформації, отриманої з офіційних джерел, в разі подальшого її спростування. Частина 1 статті 91 даного Кодексу визначає, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права, як і фізична особа, крім тих, що за своєю природою можуть належати лише фізичній особі. Пункт „а” статті 67 Закону України „Про телебачення і радіомовлення” містить норму про звільнення як юридичних (телерадіоорганізацій), так і фізичних осіб (її працівників) від відповідальності за поширення офіційної інформації в разі її подальшого спростування.
 Пункт „б” тієї ж статті Закону (спеціальна норма для телерадіоорганізацій) вказує на ненастання відповідальності при дослівному цитуванні усних і письмових заяв та виступів посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, народних депутатів України, кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України та у депутати місцевих рад, кандидатів на посади сільських, селищних і міських голів. Законодавець прирівняв до посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування (офіційних джерел інформації) окремі категорії фізичних осіб. Це  зумовлено необхідністю захисту телерадіоорганізацій від можливої появи під час виборчого процесу значної кількості позовів до них, спричинених висловлюваннями кандидатів на виборах, що транслювалися по телебаченню.

У статті 42 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” звільнення від відповідальності за поширення офіційної інформації, що не відповідає дійсності, передбачене пунктами 2 і 3. Пункт 2 передбачає звільнення від відповідальності за поширення офіційної інформації, отриманої засобом масової інформації чи журналістом за власною ініціативою з офіційного джерела, якщо така інформація згодом була спростована. Йдеться про отримання інформації як відповіді на інформаційний запит щодо доступу до офіційних документів і запит щодо надання письмової або усної інформації відповідно до вимог Закону України "Про інформацію". Пункт 3 статті 42 Закону про пресу стосується офіційної інформації, що не відповідає дійсності, яка поширювалася державним органом за його ініціативою - через офіційні виступи посадових осіб (в Законі не вказано, чи стосується дана норма друкованих виступів, але відповідну норму необхідно тлумачити поширювально хоча б з огляду на те, що ч. 2 ст. 302 ЦКУ звільняє від будь-якої відповідальності за поширення офіційної інформації).
 Звільнення від відповідальності за поширення офіційної інформації, яка не відповідає дійсності, передбачене для інформаційних агентств пунктами 2 і 3 статті 35 Закону України „Про інформаційні агентства” від 28 лютого 1995 року. Пункт 2 стосується випадків, коли інформація отримана з офіційної відповіді на інформаційний запит, надісланий згідно із Законом України "Про інформацію". Пункт 3 – випадків дослівного відтворення офіційних виступів посадових осіб державних органів, організацій та об'єднань громадян.Законодавством передбачені також випадки звільнення ЗМІ від відповідальності за заподіяння моральної шкоди певним суб’єктам у разі наявності їх вини у формі необережності. Виходячи зі статті 17 Закону України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” у разі розгляду судом спору щодо завданої моральної (немайнової) шкоди між журналістом або засобом масової інформації як відповідачем та політичною партією, виборчим блоком, посадовою особою як позивачем для задоволення позову необхідно довести наявність умислу журналіста чи службових осіб ЗМІ. Умислом журналіста та/або службової особи засобу масової інформації визнається таке їх/її ставлення до поширення інформації, коли журналіст та/або службова особа засобу масової інформації усвідомлювали недостовірність інформації та передбачали її суспільно  небезпечні наслідки. Журналіст та засіб масової інформації взагалі звільняються від відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, якщо суд встановить, що журналіст діяв добросовісно та здійснював перевірку інформації (частина 6 статті 17 Закону). В цій нормі вживається зворот „інформації, що не відповідає дійсності,” а не термін «недостовірна інформація», і це є обґрунтованим, оскільки поширення викладеної неправдиво інформації (іншого виду недостовірності) a priori свідчить про недобросовісну поведінку журналіста, якщо він здійснював компіляцію інформації.

За загальним правилом засоби масової інформації також звільняються від  відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, яка була поширена іншим засобом масової інформації чи інформаційним агентством. Пункт „г” статті 67 Закону України „Про телебачення і радіомовлення” обумовлює звільнення від відповідальності дослівністю цитування матеріалу іншого засобу масової інформації чи інформаційного агентства та наявністю посилання на нього. Як випливає із Закону України „Про телебачення і радіомовлення”, телерадіоорганізації звільняються від відповідальності за дослівне відтворення матеріалів будь-якого іншого засобу масової інформації з посиланням на нього.
 В Законі України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” міститься аналогічна норма, але йдеться про передрук лише з іншого друкованого засобу масової інформації (пункт 4 статті 42 Закону). Таке звуження переліку лише до передруків з друкованих видань не є обґрунтованим, оскільки у випадках, коли матеріал уже був поширений через електронні  засоби масової інформації, недостовірна інформація вже є загальновідомою, але не з вини друкованого засобу масової інформації, в якому було вміщено передрук. Разом з тим, пункт 1 статті 42 Закону про пресу передбачає звільнення від відповідальності за поширення недостовірної інформації, отриманої від інформаційних агентств, при цьому звільнення не обумовлюється дослівним цитуванням матеріалів чи наявністю посилання на первісного поширювача.

Згідно з пунктом 1 статті 35 Закону України „Про інформаційні агентства” інформаційне агентство не відповідає за поширення дослівно відтворених матеріалів інших інформаційних агентств або засобів масової інформації, але з умовою спростування такої недостовірної інформації. Вимога про спростування інформації зумовлена тим, що багато засобів масової інформації отримують інформацію від інформаційних агентств, тому інформаційне агентство повинне поінформувати своїх клієнтів про те, що раніше поширена інформація не відповідає дійсності, особливо це стосується тих клієнтів – засобів масової інформації, які ще не встигли поширити таку інформацію, але потенційно можу ще це зробити.
 Закони України, які регулюють діяльність окремих видів засобів масової інформації, містять також специфічні підстави звільнення від відповідальності кожного виду засобів масової інформації за поширення інформації, яка не відповідає дійсності. Пункт 1 статті 42 Закону України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” містить таку специфічну норму: друковане видання не притягується до відповідальності за поширення недостовірної інформації, якщо її одержано від засновника.

Відповідно до пункту „в” статті 67 Закону України „Про телебачення і радіомовлення” телерадіоорганізація звільняється від відповідальності за трансляцію без попереднього запису виступів осіб, що не є працівниками телерадіоорганізації. Телерадіоорганізація не може відповідати за дії виступаючого і не може передбачити його намір поширити таку інформацію, а відповідно – в неї нема підстав відмовитись розповсюджувати його виступ без попереднього запису.
 Пункт 4 статті 35 Закону України „Про інформаційні агентства” встановлює, що інформаційне агентство не відповідає за внесення змін, скорочень чи редагування його продукції, здійснене без відома агентства розповсюджувачем чи споживачем інформації. В даному випадку цілком очевидно, що вина лежить не на інформаційному агентстві, тому в наявності норми частини 4 статті 35 Закону фактично немає необхідності, адже закон не передбачає для таких випадків відповідальності інформаційних агентств без вини.    Необхідно також закріпити для кожного виду засобів масової інформації звільнення від відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, яка була розголошена в публічному виступі. Законодавство багатьох країн містить норми про звільнення від відповідальності за поширення через засоби масової інформації відомостей, що не відповідають дійсності, якщо така інформація містилася в оприлюдненому публічному виступі будь-якої фізичної особи (не обов’язково працівника органу влади). Вказані положення іноземних законів є цілком обґрунтованими, оскільки з моменту виголошення публічної промови інформація набуває значного поширення, фактично стає загальновідомою. В той же час, на засобах масової інформації лежить обов’язок оперативного поширення важливої інформації, достовірність якої не завжди можливо швидко перевірити. Якщо ж дана інформація виявилася такою, що не відповідає дійсності, то до відповідальності притягатиметься первісний поширювач (оприлюднювач) інформації – особа, яка виголошувала публічну промову. Потрібно визнати, що підстави звільнення засобів масової інформації від відповідальності мають бути більш уніфікованими. Закон України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” прийнятий ще в кінці 1992 року, і в частині підстав звільнення від відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, не зазнав змін з того часу, а тому в окремих випадках ставить друковані видання в гірше становище порівняно, наприклад, з телерадіоорганізаціями. Закон України „Про телебачення і радіомовлення” на початку 2006 року був прийнятий в новій редакції, зокрема зазнали змін положення щодо випадків звільнення від відповідальності за дифамацію, тому дані норми є найбільш повними й адекватними. За цим зразком доцільно сформулювати підстави звільнення від відповідальності за поширення інформації, яка не відповідає дійсності, для інших видів засобів масової інформації, в тому числі в сфері Інтернету.

31 липня, за участю в.о. голови Чернігівської облдержадміністрації В.М.Хоменка відбулося громадське обговорення соціальних ініціатив Президента України. З доповіддю з цього питання виступила виконуюча обов’язки першого заступника голови ОДА Наталія Білоус

ПЕРША ІНІЦІАТИВА

Підвищення мінімального розміру заробітної плати.
Встановлення мінімальної заробітної плати на рівні 500грн. дасть змогу збільшити рівень оплати працюючих на 25%. Це буде стосуватись всіх без винятку працівників, зайнятих в сфері економіки (269,7тис.чоловік), а також в сфері підприємництва (49тис.), адже мінімальна заробітна плата лежить в основі тарифних розрядів, співвідношення яких визначається галузевими угодами відповідних галузей економіки та профспілками.
А враховуючи те, що наша область аграрна і кожний шостий працівник регіону зайнятий в галузі сільського господарства, де заробітна плата виплачується в межах мінімальної, то якраз і сільське населення відчує на собі ці переваги.
Крім того, відбудеться збільшення заробітної плати у працівників бюджетної сфери, де зайнято близько 29% працюючих, в середньому на 33,5%.
Зростання мінімальної зарплати сприятиме збільшенню фонду оплати праці, зростанню середньої зарплати в цілому по економіці області (?26%).

ІНІЦІАТИВА ДРУГА

Гідна оплата праці в бюджетній сфері через запровадження єдиної тарифної сітки в повному обсязі.
На запровадження з 1 січня 2008 року III етапу Єдиної тарифної сітки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. 
№ 1298 „Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" із урахуванням розміру мінімальної заробітної плати з 1 січня - 500,0 грн. області необхідні додаткові асигнування в сумі 243,6млн. грн., із яких 103,8 млн. грн. - на підвищення мінімальної заробітної плати, 139,8 млн. грн. - на запровадження Єдиної тарифної сітки в повному обсязі.
Отже, у січні 2008 року рівень мінімальної заробітної плати зросте порівняно з жовтнем-груднем 2007 року із 460 грн. до 500 грн. - на 40 грн. або на 8,7 відсотка. Асигнування, необхідні на такі цілі - 103,8 млн.грн.
Запровадження з 1 січня 2008 року останнього етапу єдиної тарифної сітки забезпечить зростання заробітної плати працівників бюджетної сфери в середньому ще на 10,8 відсотка (на 139,8 млн.грн.), із них: освіти - на 11,0 відсотків, охорони здоров'я - на 10,7 відсотка, культури - на 10,5 відсотка, інших галузей - на 9,7 відсотка. Додаткова потреба в асигнуваннях становитиме відповідно 75,7 млн. грн., 46,1 млн. грн., 8,9 млн. грн.. та 9,1 млн. грн.
У цілому зазначене сприятиме зростанню місячного фонду заробітної плати працівників бюджетної сфери області в порівнянні з жовтнем-груднем поточного року на 20,4 відсотка. Річний обсяг видатків на оплату праці збільшиться на 42,6 відсотка.
Із підвищенням мінімальної заробітної плати в січні наступного року посадові оклади лікарів та вчителів (12 тарифний розряд) зростуть в середньому на 77 грн. і становитиме 960грн., а запровадження III етапу Єдиної тарифної сітки дозволить їх підвищити ще на 100 грн. або до 1060 грн.
Таке підвищення посадових окладів дасть змогу збільшити середню заробітну плату працівників бюджетної сфери. Відтак середньомісячна заробітна плата лікаря становитиме 1265 грн. (у 2007 році 938 грн.), вчителя - 1540 грн. (1142 грн.) Єдиної тарифної сітки дозволить їх підвищити ще на 100 грн. або до 1060 грн.
Таке підвищення посадових окладів дасть змогу збільшити середню, заробітну плату працівників бюджетної сфери. Відтак середньомісячна заробітна плата лікаря становитиме 1265 грн. (у 2007 році 938 грн.), вчителя -1540 грн. (1142 грн.).

ТРЕТЯ ІНІЦІАТИВА

Підтримка сільської інтелігенції через встановлення 20-відсоткових надбавок до посадових окладів сільських учителів, медиків, працівників культури.
На даний час у сільській місцевості області працює 9085 вчителів, 4470 медичних працівників, та 2027 працівників сільських закладів культури. Оплата праці таких фахівців здійснюється за 6-14 тарифними розрядами. З 1 січня 2008 року їх посадові оклади становитимуть 725-1210 грн. Запровадження надбавки за роботу в сільській місцевості дасть змогу підвищити реальні доходи сільської інтелігенції на 145-242 грн. у місяць у залежності від тарифного розряду.
Отже, для запровадження надбавки до посадового окладу за роботу в сільській місцевості вчителям, лікарям, працівникам культури в розмірі 20% місцевим бюджетам області необхідні додаткові асигнування в сумі 
54,2 млн.грн. (в освіті - 34,1 млн.грн., в охороні здоров'я - 13,9 млн.грн., у культурі - 6,3 млн.грн.).
В результаті це сприятиме соціальному відродженню села, забезпеченню сільських закладів кваліфікованими фахівцями, які зможуть надавати відповідні якісні послуги населенню.
Також потребує вирішення і проблема щодо передбачених діючим законодавством медичним та фармацевтичним працівникам (стаття 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я), працівникам культури (стаття 29 Основ законодавства України про культуру), а також педагогічним працівникам (стаття 57 Закону України "Про освіту"), що проживають і працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, пільг на безплатне користування житлом з освітленням і опаленням.
Механізм надання пільг за професійною ознакою встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2003 року № 426 із змінами. Такі пільги надаються щомісяця шляхом зменшення плати за користування житлом з опаленням та освітленням.

ЧЕТВЕРТА ІНІЦІАТИВА

Підвищення розмірів грошового забезпечення для військовослужбовців строкової служби у 2 рази з 1 січня 2008 року.
Реалізація ініціативи Президента України дасть можливість збільшити грошове забезпечення військовослужбовців строкової служби до 102-162грн. на місяць (тільки на території Чернігівської області їх більше 7тис. чоловік).

П'ЯТА ІНІЦІАТИВА

Підвищення коефіцієнта страхового стажу з 1 до 1,35%
В Україні склалась ситуація, коли громадяни, які чесно працювали все своє життя, сьогодні не в змозі самостійно забезпечити мінімально прийнятний рівень життя.
Це в першу чергу пов'язано із недосконалістю чинного законодавства та фактичним зупиненням проведення пенсійної реформи.
Президентом України пропонується підвищити трудові пенсії за рахунок збільшення коефіцієнта страхового стажу з 1 до 1,35% з 1 січня 2008 року. Це дозволить частково подолати «зрівнялівку» у пенсійному забезпеченні громадян.
Станом на 1 липня 2007 року в області налічується 375,9 тисяч пенсіонерів, у тому числі 342,6 тисяч осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Середній розмір пенсії по області станом на 1 липня 2007 року складає 519 грн. проти 450 грн. на 1 січня 2007 року.
Запровадження ініціативи дасть змогу диференціювати розмір пенсії в залежності від заробітку, кваліфікації та страхового стажу.
Наприклад. Сторож із 37-річним страховим стажем та розміром заробітної плати 732 грн. зараз отримує пенсію у розмірі 442 грн., з яких основний розмір пенсії - 271 грн., доплата до прожиткового мінімуму — 139 грн. і 32 грн. — доплата за понаднормовий стаж:. При збільшенні коефіцієнта страхового стажу з 1% до 1,35% основний розмір пенсії збільшиться до 366 грн., але загальна сума пенсії зросте лише на суму збільшення доплати за понаднормовий стаж: і складе 454 грн.
Поряд з цим, лікар з таким же страховим стажем але із розміром заробітної плати 2322 грн. зараз отримує пенсію в розмірі 908 грн., з яких основний розмір — 859 грн. і 49 грн. — доплата за понаднормовий стаж:. При збільшенні коефіцієнта страхового стажу з 1% до 1,35% основний розмір пенсії збільшиться до 1160 грн., і загальна сума пенсії складе 1209 грн.
Тобто, особа, що виконувала висококваліфіковану роботу отримає значне підвищення (301грн.).
Відповідно до попередніх розрахунків запровадження ініціативи в області буде стосуватись майже 30 тисяч пенсіонерів. Збільшення видатків бюджету Фонду у розрахунку на рік передбачається в розмірі 79 млн.грн.

ШОСТА ІНІЦІАТИВА

Збільшення державної допомоги при народженні другої та наступної дитини до 15 тисяч гривень.
У Чернігівській області протягом 2006 року народилося 9445 дітей, що
більше в порівнянні з 2005 роком на 7 відсотків (8,8 тис. осіб). Частка дітей
за порядком народження друга і наступна дитина у загальній кількості
народжених дітей складає 41 відсоток, або 3863 особи. За умови збереження позитивної тенденції збільшення народжуваності (а збільшення допомоги на наступну дитину до 15 тис.грн вселяє надію, що так воно й буде) прогнозується зростання чисельності маленьких жителів деснянського краю на 30%.

СЬОМА ІНІЦІАТИВА

У Чернігівській області налічується 4631 багатодітна сім'я, у яких виховується 14708 дітей до 18 років. З них отримують державні соціальні допомоги 2268 сімей (49 відсотків).
При збільшенні прожиткового мінімуму для обрахунку розміру допомог для дітей віком від 0 до 6 років з 205 до 235 грн., або на 15 відсотків; для дітей віком від 6 до 18 років - з 205 грн. до 297,5 грн. або на 45 відсотків розмір державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям зросте.
Наприклад,
у 2007 році сім'я, яка складається із двох працездатних батьків та трьох дітей (один з яких віком до 6 років) при середньомісячному сукупному доході 600 грн.
Рівень забезпечення прожиткового мінімуму на дитину у 2007 році складає 170,5 грн. + 20 відсотків ( для багатодітних сімей) = 204,6 грн.
Рівень забезпеченості працездатної особи - 121 грн. ( ст. 56 Закону про Державний бюджет України на 2007 рік)
Рівень забезпеченості сім'ї становитиме:
204,6 грн. * 3 дітей + 121 грн. * 2 батьків = 855,3 грн.
Розмір допомоги складає: 855,8-600 = 255 грн. 80 коп.
У разі збільшення прожиткового мінімуму для дітей віком від 0 до 6 років з 205 до 235 грн.; для дітей віком від 6 до 18 років - з 205 грн. до 297,5 грн. рівень забезпеченості даної сім'ї складатиме:
Для батьків : 121 * 2 = 242 грн.
На дитину до 6 років: 235грн
На 2 дітей віком від 6 до 18 років 297, 5 грн. * 2 дітей = 595 грн.
Рівень забезпеченості сім'ї становитиме:
242+ 235+595 = 1072 грн.
Розмір допомоги буде складати : 1072 грн. - 600 грн. =472 грн.
Тобто, після впровадження ініціативи Президента України розмір допомоги для сім'ї зросте у 1,8 раза.
На 2007 рік бюджетом передбачено на виплату допомоги малозабезпеченим сім'ям 29,1 млн. грн. Кількість отримувачів станом на 1.07.07 становить 5252. Отримує допомогу у 2007 році 1477 багатодітних сімей на суму  8,2 млн.грн. За умови збільшення розміру допомоги у 1,8 раза додаткова потреба у коштах становитиме 6,6млн.грн.

ВОСЬМА ІНІЦІАТИВА

Підвищення розмірів стипендій для дітей-сиріт.
У 2007 році в вищих навчальних закладах І-ІУ рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах області навчалось 33269 осіб, з них дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування   596 чол.
Прогнозована середньорічна чисельність учнів та студентів станом на 01.01.08, які навчатимуться у різних типах професійно-технічних навчальних закладів, вищих навчальних закладів І-ІУ рівнів акредитації області складатиме 32860 осіб, з них дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування 659 чол. ; з них у закладах, які фінансуються з обласного бюджету (заклади І-ІІ рівня акредитації) із загальної чисельності студентів 2800 чол., дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування -64.
На сьогодні розмір стипендії для студентів сиріт при прожитковому мінімумі 525 грн. становить :
ВНЗ   І-ІІ рівня акредитації
для дітей-сиріт , що знаходяться під опікою -170,62 грн.
для дітей-сиріт позбавлених батьківського піклування -196,87 грн.
ВНЗ III- IV рівня акредитації
для дітей-сиріт, що знаходяться під опікою -204,75 грн.
для дітей-сиріт позбавлених батьківського піклування -236,25 грн. Професійно-технічні навчальні заклади
для дітей-сиріт , що знаходяться під опікою -136,5 грн.
для дітей-сиріт позбавлених батьківського піклування -157,5 грн.
Президент України В.А.Ющенко ініціює з 01.01.08 підвищити розмір стипендії для студентів та учнів ПТНЗ, які є сиротами до подвійного прожиткового мінімуму, тобто 1064 грн.
На 2008 рік для забезпечення виплат стипендій, виходячи з розміру -1064
грн. всього необхідно 8414,2 тис.грн., в тому числі із
     - обласного бюджету -    817,2    тис.грн.
     - Державного бюджету - 7597,0   тис.грн.
     Додаткові витрати складуть всього -6976,6 тис.грн., в тому числі із
     - обласного бюджету -    672,3    тис.грн.
     - Державного бюджету - 6304,3   тис.грн.
Реалізація ініціативи Президента України В.А. Ющенка щодо підвищення рівня стипендії значно покращить соціальний стан та матеріальне забезпечення дітей-сиріт, сприятиме їх кращій адаптації в суспільстві та вирішенню житлово-побутових проблем. А також дозволить дітям даної категорії забезпечити рівний доступ до якісної освіти та здобуття спеціальності.

ДЕВ'ЯТА ІНІЦІАТИВА

Президент України пропонує владі повернутися обличчям до сільської медицини. Фельдшерсько-акушерські пункти, сільські медичні амбулаторії не забезпечені навіть мінімальним набором сучасного обладнання, ліками. Сільській лікар на в змозі надати швидку медичну допомогу людині. За даними експертів 60-65% смертей на селі є передчасними, тобто такими, що можна було уникнути при наданні вчасної і кваліфікованої медичної допомоги.
Медичну допомогу жителя сільської місцевості області надають 27 сільських дільничних лікарень, 94 сільських амбулаторії, 722 фельдшерсько-акушерських пункти.
Для покращання доступу до медичної допомоги, своєчасної доставки сільських жителів до лікарні, необхідно доукомплектувати та оновити парк санітарного автотранспорту. Над цим працює ОДА, вже в цьому році за рахунок перевиконання обласного бюджету планується закупити санітарні автомобілі для районних лікарень. Відпрацьовується отримання забезпечення транспортом і інших медичних установ.
Реалізація всіх зазначених ініціатив потребує значних фінансових ресурсів, які можуть бути мобілізовані за рахунок підвищення ефективності виробництва, унеможливлення фактів приховування податків і зборів, перекриття шляхів контрабанди, припинення продажу за безцінь державного майна тощо. Наявність коштів на соціальні програми підтверджує і той факт що протягом останніх трьох місяців за наполяганням Президента України було внесено змін і доповнень до державного бюджету України на посилення соціального захисту громадян на суму біля 10 млрд. гривень.
Як свідчить практика, що склалась, головний тягар у соціальних виплатах бере на себе Державний бюджет, з якого у вигляді дотацій та субвенцій місцеві бюджети отримують кошти.
Але органам виконавчої влади через місцеві бюджети необхідно буде також вирішувати завдання по їх впровадженню.

14 липня Чернігівським представництвом Громадянської мережі ОПОРА було проведено соціологічне дослідження. Жителів міста просили дати відповіді на 12 запитань, що стосувалися електоральних настроїв, рівня довіри до місцевої влади, засобів масової інформації, впізнаваємості місцевих політиків, бізнесменів, громадських діячів тощо.

ЗА КОГО ВИ Б ВІДДАЛИ СВІЙ ГОЛОС, ЯКЩО Б ПОЗАЧЕРГОВІ ВИБОРИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ ВІДБУВАЛИСЯ ЦІЄЇ НЕДІЛІ?

Недовготривале перемир’я у війні повноважень „Президент-Прем’єр” вибухнуло новим протистоянням. В той час як Віктор Федорович зализував рани десь під теплим сонечком Іспанії, Президент вирішив нанести рішучого удару по губернаторах. Це віддавна болюче місце для обох Вікторів, жодному з них не хочеться втрачати такого вагомого важеля впливу і потенційного джерела адмінресурсу, особливо перед виборами. Ось і починається смикання за ниточки губернаторів – маріонеток, а перед виборами цим „бідолахам” хоч розривайся між двох вогнів.
Як писав Поступ, масла у вогонь підлив факт призначення Віктором Ющенком 10 липня Олексія Гаркушу в.о. голови Миколаївської облдержадміністрації, а Володимира Хоменка — т.в.о. голови Державної адміністрації у Чернігівській області. Незважаючи на бурну реакцію Азарова на їх призначення, претензій до самих кандидатур на посади керівників областей у нього нема, і якби Президент „провів” їх через уряд, то цілком ймовірно, що вони були б ним підтримані прем’єр-міністром. „Я знаю одного і іншого. Це нормальні цілком люди. Цілком нормальні. Ніщо не заважало проходженню їх через Кабінет Міністрів. Абсолютно ніщо не заважало”, — сказав перший віце-прем’єр.
Образливим для Кабмну став не сам факт призначення, а те, що з ними „не порадилися”, чи якщо говорити мовою юриспруденції – „не дотримана конституційна процедура призначення на посаду”. Нелегітимним губернаторам обіцяли влаштувати „солодке життя”: „У Кабінету Міністрів достатньо впливу на територіальні органи виконавчої влади. І якщо він (губернатор) буде в такій ізоляції, як Тарасюк свого часу перебував, то не дуже буде гарно”, — сказав Азаров.
На сьогодні схема призначення голів облдержадміністрацій, прописана у законі „Про місцеві державні адміністрації”, здатна привести до справжнього управлінського хаосу. Згідно статті 8 Закону: „Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на
посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України
на строк повноважень Президента України. ..У разі відхилення Президентом України поданої кандидатури. відповідно Прем'єр-міністр України чи голова обласної державної
адміністрації вносять на розгляд Кабінету Міністрів України нову
кандидатуру....Голови місцевих державних адміністрацій набувають повноважень
з моменту призначення.”
З іншої сторони, голови облдержадміністрацій підзвітні і підконтрольні Кабінету міністрів України, який спрямовує і координує їхню діяльність ( ст. 25 ЗУ „Про Кабінет міністрів України”). У випадку „неугодної” поведінки прем’єр легко може ініціювати їх звільнення, правда не факт, що Президент погодиться з цим. Як приклад можемо згадати історію з губернатором Харківщини, коли Президент протягом чотирьох місяців попри рішення депутатів облради та звернення Кабміну не видавав указу про його звільнення.
Як бачимо, глави місцевих держадміністрацій призначаються і звільняються Президентом за поданням Прем’єр-міністра. Тобто, ані Прем’єр, ані Президент самостійно вирішити питання зі звільненням і призначенням губернаторів не зможуть. А оскільки критерії оцінки губернаторів у Секретаріаті Президента і Кабінеті Міністрів радикально різні, то абсурдність даної ситуації очевидна.
Таким чином на сьогодні ми стали свідками руйнування вертикалі виконавчої влади в центрі й на місцях. Керівники місцевих держадміністрацій фактично знаходяться в подвійному підпорядкуванні. На сьогодні управління регіонами дуже ускладнене, - губернатори поділені на ворогуючі партійні команди, а головне - в їх таборі панує повна невизначеність в питанні остаточного підпорядкування. А причина всьому як відомо – політична реформа, яка замість того, щоб збалансувати розхитану модель управління, породила ще більші деформації в політичній системі України. Запозичивши досвід напівпрезиденціалізму у Франції чи Польщі, ми так і не змогли адаптувати його до ірраціональної української свідомості, де два гетьмани одну булаву ніколи не поділять.
Звідси випливає необхідність проведення реформ та внесення відповідних змін до Конституції. Правда, зміни треба вносити не стільки в Основний закон держави, який став об’єктом прискіпливої уваги політиків та інструментом торгу за повноваження, скільки в свідомість самих політиків. Велика Британія століттями живе без Конституції, але тим не менше правова держава, а історично складені традиції забезпечують збалансовану роботу всіх гілок влади.
До запровадження адміністративної реформи губернатори залишаються далеко не пішаками на політичному полі України. У губернаторів сконцентровано більше влади і виконавчих повноважень, ніж, скажімо, у лідера обласної ради. Але якщо спрогнозувати, що реформа буде доведена до кінця, тоді роль губернатора буде поступово зменшуватися. Це дасть можливість продовжити процес децентралізації влади і поступ України на шляху до розвиненої демократії. І що найголовніше - зникне ще одне яблуко роздору між Прем’єром і Президентом. Та це тільки косметичний ремонт, а як говорить однин політик і до того ж жінка „косметикою тут не обійдешся”!

Враховуючи євроатлантичні перспективи України, сектором з питань внутрішньої політики, зв’язків з громадськими організаціями та ЗМІ проведено опитування громадської думки серед лідерів громадських організацій району та службовців, як вони оцінюють рух нашої держави в напрямку євроатлантичних структур.
Результати дослідження наступні:
Діяльність НАТО у процесах збереження миру у світі, Європі опитуваними оцінено так: Дуже позитивно - 5%; Позитивно - 40%; Негативно - 25% ; Дуже негативно - 10%; Вагались відповісти - 15%; Байдуже - 5%;
Щодо вступу України в НАТО, то 45 відсотків опитаних його не підтримують, 10% - не підтримують категорично; 30 відсотків опитаних підтримують вступ України в НАТО безумовно, а 15% - підтримують з побоюванням.

Соціологічне опитування платників податків щодо якості роботи податківців традиційно проводиться щоквартально. Уже відомі попередні підсумки  опитування про роботу фахівців ДПІ у  м. Чернігові за І півріччя року.
Підсумки  опитування засвідчили, що 52,2% опитаних громадян оцінюють діяльність органів державної податкової служби щодо налагодження партнерських відносин з платниками податків як добру, 29,5% - як задовільну, 17,3% - як дуже добру. Лише 1% - як незадовільну.
Відповідно до узагальненого опитувального листа, у 46,8% опитуваних не виникає жодних проблем під час своєчасної сплати податків, заповнення та надання податкової звітності тощо, у 39,2% громадян іноді виникають окремі питання. У 3,7% постійно виникають проблеми під час виконання податкових зобов’язань, 10,3% респондентів зазначили, що з цими питаннями не стикаються.
Результати опитування також засвідчили, що 70,4% платників податків вважають, що органи державної податкової служби своєчасно та якісно розглядають звернення громадян; задовільно оцінюють рівень розгляду звернень громадян 7,7%, а 2,2% опитуваних вважають, що відповіді на запитання носять формальний характер та не вирішують питання по суті звернення, 0,2% респондентів були змушені звертатися повторно або за допомогою органів ДПС вищого рівня. Щоправда, 19,5% опитаних платників податків не відповіли на це запитання.
Заслуговує на увагу запитання щодо рівня послуг з роз’яснення податкового законодавства, що надаються працівниками податкових органів. 71,8% громадян вважають, що послуги з роз’яснення податкового законодавства надаються завжди своєчасно та на високому професійному рівні, 21,1% громадян такі послуги задовольняють, 0,5% - зовсім не задовольняють, 6,6 % респондентів такими послугами не користуються.

У своїх анкетах респонденти також назвали фактори, що негативно впливають на авторитет податкової служби. Чернігівці, які брали участь в опитуванні, основними негативними чинниками вважають:
- недосконалість податкового законодавства (часті зміни, неоднозначне тлумачення, розбіжності у законодавчих актах) – 68,3%;
- високі ставки податків – 20,4%;
- важка і заплутана податкова звітність – 3,6%;
- великі штрафні санкції – 3,2%.
- інші - 4,5%;

Загалом було опитано 1951 респондент різного віку. Серед опитаних переважали громадяни, що мають вищу освіту – 49,5%. В опитуванні брали участь підприємці (41,8%), службовці (27,7%), робітники (12,7%), студенти (8,0%), пенсіонери (4,4%), безробітні (4,0%), військовослужбовці (1,4%).
Моніторинг громадської думки здійснювався шляхом анкетування громадян під час взяття на облік суб’єктів підприємницької діяльності, проведення семінарів, лекцій для платників податків, засідань “круглого столу” за участі підприємців, зустрічей з трудовими колективами підприємств, організацій, установ, відвідування громадянами податкових органів.

Наприкінці травня Поліським фондом міжнародних та регіональних досліджень було проведено соціологічне опитування мешканців м. Чернігова щодо їх готовності взяти участь у дострокових виборах до Верховної Ради України.

18,6% жителів Чернігівської області самі ініціювали давання хабаря при контактах з державними посадовцями. Це один із найгірших показників в Україні – більше добровільних хабарів дають лише в Житомирській, місті Києві, Донецькій та Кіровоградській областях. Середній індекс по Україні становить 11,1%.
Такі дані всеукраїнського опитування, що проводилося Київським міжнародним інститутом соціології в рамках проекту „Гідна Україна”. Протягом січня-березня 2007 року було опитано 10 580 чоловік в усіх областях України.
Результати опитування були презентовані 22 травня в Києві. В презентації взяли участь посол США Вільям Тейлор, перший віце-прем’єр-міністр України Микола Азаров, перший заступник голови Секретаріату Президента Іван Васюник.
Сам проект розрахований на два роки і має на меті підтримку незалежного громадського моніторингу й захист громадських інтересів в пріоритетних сферах боротьби з корупцією.
В рамках проекту вже відбувся конкурс малих грантових програм. Фінансову підтримку отримало 39 громадських організацій в Україні. На Чернігівщині підтримку на боротьбу з корупцією отримали Громадянська мережа ОПОРА та Центр „Доброчин”. Відповідно, сферою їх діяльності будуть охорона здоров’я та митниця.
Згідно з результатами опитування 27,7% жителів нашої області вважають, що рівень корупції не змінився в порівнянні з 2004 роком, а 45,3% вважають, що він зріс.
Тільки 10,2% жителів області бачать прагнення уряду подолати корупцію. За цим показником Чернігівщина займає 17 місце по Україні.
В той же час, по більшості інших показників Чернігівщина серед регіонів, де рівень корупції низький. Наприклад, індекс сприйняття корупції в області – 26,1% (краще – Закарпатська та Вінницька області).
Тільки 1% жителів області готові завжди виправдати корупцію. Іноді готові це зробити 37,2%. Таким чином, наша область являється досить нетерпимою до корупції (кращий показник на Вінниччині і Закарпатті). Більше за все виправдовують корупцію в Запоріжській, Рівненській та Волинських областях.
Більшість громадян отримують інформацію про корупцію зі ЗМІ. Але, тільки 26,8% опитаних в області вважають її об’єктивною. Рівень довіри до ЗМІ на Чернігівщині значно нижчий, ніж в середньому по Україні. За цим показником наша область посідає 19 місце.
Якщо по рівню добровільних хабарів наша область серед лідерів, то по рівню хабарів на вимогу на Чернігівщині один із найкращих показників – 12,4% (при середньому по Україні 22,15%).
Це означає, що корупція твориться двома сторонами. Чернігівщина відрізняється від більшості інших областей, адже загалом по Україні хабарі на вимогу зустрічаються вдвічі частіше ніж добровільні. Тобто, майже кожен п’ятий житель області давав хабар добровільно, а вимагали – у кожного восьмого.
В той же час, 28,4% жителів області (21-ше місце) готові відстоювати свої права перед бюрократами.
Опитані громадяни вважають, що головними причинами розквіту корупції в Україні є те, що посадові особи розглядають свої посади як інструмент для одержання особистої вигоди, а контроль за діями влади з боку правоохоронних органів є неадекватним.
Вважається, що найбіліші корупціонери знаходяться у Верховній Раді та Кабінеті Міністрів, але дуже висока скорумпованість властива й іншим гілкам влади. На думку опитаних українців, у державному секторі найвищий рівень корупції спостерігається в таких інституціях: ДАІ, міліція, медичні заклади, суди, університети, прокуратура, митна та податкова служби.
Найчастіше переконаність в широкій корупції властива мешканцям міст (порівняно з сільським населенням).
Найбільшою увагою корупціонерів користується молодь. Вона незахищена та внутрішньо готова стати жертвою. Разом із тим, молодь готова ініціювати давання хабаря – адже бачить корупцію довкола і вважає її способом швидкого просування та вирішення проблем.
Матеріально забезпечені громадяни та громадяни з вищим рівнем освіти теж є цільовими групами для корупціонерів. Але ці громадяни складають і групу найбільших ініціаторів давання хабарів. Ця група розглядає корупцію як спосіб досягнення цілей та збереження свого стилю життя.
Дуже незначна кількість опитаних українців подає офіційні скарги на корупційні дії до органів влади чи правопорядку. Більшість вважає таке оскарження марним.
Громадянська мережа ОПОРА переконана, що корупція – одна із основних проблем сучасної України. Ми закликаємо всіх чернігівців повідомляти про відомі вам факти корупційних дій за номером „гарячої лінії” – 611-453.

Вибірка громадян, які взяли участь у опитуванні, налічувала 10580 респондентів з усіх областей України та АР Крим. Опитування провадилося з 21 лютого по 21 березня ц.р. Вибірка є репрезентативною для дорослого населення (18 років чи старше) загалом по Україні, а також по кожній з областей, АР Крим та м. Київ. Теоретична похибка вибірки не перевищує 1% загалом по Україні та 5% по кожній з областей, АР Крим та м. Київ (без врахування дизайн-ефекту).
Ініціатором опитування був проект «Сприяння активній участі громадян у протидії корупції в Україні», який запроваджується організацією «Менеджмент Системз Інтернешнл» у співпраці з українськими структурами. Проект здійснюється за підтримки американської державної корпорації «Виклики тисячоліття» та працює під управлінням Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Він розрахований на два роки та має забезпечити підтримку діяльності громадських організацій з метою захисту прав громадян і відслідковування випадків корупції у основних сферах, де здійснюються антикорупційні заходи - в першу чергу, у тих, які були визначені українською владою. Опитування було проведене Київським міжнародним інститутом соціології спільно з організацією «Менеджмент Системз Інтернешнл».

http://go.chernigov.net/stop-koruptsiyi-/stop-koruptsiyi-/chernigivschina-sered-regioniv-de-naybilshiy-riven-dobrovilnih-ha-3.html

Чернігівське представництво Громадянської мережі "ОПОРА"
Регіональний моніторинг (рік після виборів) Чернігівська область
 
ВЛАДА І ПОЛІТИКА

1. Політичне представництво у владі за результатами березневих виборів
Чернігівщина відноситься до тих областей, в яких на виборах 2006 року більшість голосів отримали "помаранчеві сили" - близько 60%. Абсолютне лідерство серед них отримав Блок Юлії Тимошенко, який впевнено посів перше місце в усіх семи округах на виборах до Верховної Ради та загалом в Чернігівській області отримав майже 34% голосів.
Трьохвідсотковий бар'єр на виборах до Верховної Ради по області подолали п'ять партій та блоків: Партія регіонів,  БЮТ,  Наша Україна,  СПУ,  КПУ.
В усіх семи виборчих округах області другими до фінішу прийшла Партія регіонів з результатом більше ніж вдвічі меншим ніж у переможця виборів в області. Третє місце посіла Соціалістична партія України, ставши другою в області "помаранчевою" силою, її перевага над "Нашою Україною" та високий показник в Чернігівській області пояснюється тим, що соціалісти в області мали відомого та потужного лідера - Миколу Рудьковського. Крім того, соціалісти вели дуже активну виборчу кампанію в стратегічній для них Чернігівщині. "Наша Україна" прийшла на фініш четвертою, що багато експертів назвали "фіаско" для політичної сили, яка протягом півтора року очолювала виконавчу владу в області. Про фіаско свідчить також те, що "Наша Україна" проводила досить дорогу кампанію на Чернігівщині: мала найбільш тиражну газету ("Чернігівщина Так!") та дуже розгалужену мережу агітаторів. В колишньому "червоному" регіоні комуністи прийшли на фініш п'ятими, чим підтвердили тезу про постійне зменшення власного електорату насамперед завдяки демографічній ситуації в регіоні. Процедура голосування, черги та бюлетені також не сприяли збільшенню голосів за комуністів.
За результатами березневих виборів Чернігівську обласну раду сформували 6 політичних сил. Крім п'яти, що потрапили до Верховної Ради це ще Народний блок Литвина. Цю політичну силу в області очолював тодішній голова обласної ради, представники цієї політичної очолювали більшість районних рад в області. Тому, їхній низький показник на межі 3-х відсотків став для багатьох несподіванкою. Не можна не звернути увагу на велику різницю показників деяких політичних сил на виборах до Верховної Рад по Чернігівщині та до обласної ради.

Втрата більше 8% БЮТ, 4,5% Партією регіонів, 1,5% "Нашою Україною" говорить про більший акцент під час виборчої кампанії на загальнодержавний, а не обласний рівень, а також недостатнім авторитетом місцевих лідерів та учасників списків до місцевих рад. Найменша різниця в показниках у СПУ, що говорить про збалансованість їхньої виборчої кампанії в Чернігівській області.
Фракції Чернігівської обласної ради V скликання:
1. БЮТ - 35 депутатів
Голова - Богуш Анатолій Олексійович
2. СПУ -17 депутатів
Голова - Дудар Валерій Володимирович
3. Партія регіонів - 15 депутатів
Голова - Шаповал Петро Дмитрович
4. Наша Україна - 12 депутатів
Голова - Француз Валерій Іванович
5. КПУ - 6 депутатів
Голова - Лещенко Володимир Олексійович
6. Блок Литвина - 5 депутатів
Голова - Пасталиця Світлана Василівна
Всього - 90 депутатів
Найбільша поразка на виборах до обласної ради у Партії промисловців та підприємців України на чолі з екс-головою ОДА та радником Президента Миколою Бутко. Варто зауважити, що діючий голова ОДА Микола Лаврик на той час представляв саме цю політичну силу.
Політичне представництво в Чернігівській міській раді отримали 8 сил: БЮТ,  ПР,  СПУ,  Блок Вітренко,  НУ,  КПУ,  Віче,  УНП.

Особливості виборів до Чернігівської міської ради:
1. БЮТ набрав ще меншу кількість голосів, ніж до обласної ради, можлива причина - список до міської ради, більшість в якому були бізнесмени, в тому числі - перший номер - Станіслав Друцький (власник мережі супермаркетів "Союз +").
2. Низький показник СПУ, зважаючи на перемогу на виборах міського голови їхнього лідера М. Рудьковського з показником майже 40%.
3. Традиційно високий показник в місті блоку "Народна опозиція". Сама Наталія Вітренко брала участь у довиборах до ВР, які в 2003 році відбувалися в Чернігові і за багатьма прогнозами, отримала б перемогу якби дійшла до фінішу.
4. Надзвичайно низький показник "Нашої України".
5. Результат партії "Віче", яка зробила акцент саме на вибори в місті Чернігів.
6. Український народний блок Костенка-Плюща отримав 2,73% голосів виборців, але незважаючи на це два його представники стали депутатами міської ради. Причиною цьому став процес підрахунку голосів - міська територіальна комісія вираховувала відсоток не від кількості виборців, а від тих, хто прийшов на виборчі дільниці. Це стало чернігівським ноу-хау. Важливо зауважити, що міську ТВК очолює представник цієї політичної сили Ольга Мозгова. Судові процеси закінчилися вдало для представників УНП.
7. В виборах до міської ради (як і до всіх рад області) не брали участь сили, що основним гаслом кампанії обрали б місцевий патріотизм (так званий місцевий блок, на кшталт, наприклад, "Нічного дозору" в Сумах).

В місцевих радах майже третину (506 з 1534) депутатських місць отримав БЮТ. В двох районах (Носівський та Бобровицький) представники цієї політичної сили мають більше половини представництва в радах. Водночас, в північних районах, що межують з Російською Федерацією (Новгород-Сіверський та Семенівський) перше місце посіла Партія регіонів. В Сосницькому районі перше місце посіла СПУ. Відрізняються від інших районів результати виборів в Корюківському районі, де 20 з 66 мандатів отримала Партія промисловців і підприємців. Це пояснюється значними вкладеннями ресурсів потужної фабрики шпалер, що знаходиться в цьому місті.

2. Реальний баланс влад

В результаті виборів та розподілу місць більшість посад в обласній раді отримали представники БЮТ. В минулому правозахисник (голова Чернігівського громадського Комітету захисту прав людини) та голова обласної організації УСДП Наталія Романова стала головою обласної ради.
Вже на першій сесії новообраної ради було створено коаліцію в складі БЮТ, "Нашої України" та Блоку Литвина. Останній факт став певною несподіванкою, адже очікувалося, що третьою силою в більшості стануть на той час "помаранчеві" соціалісти. Але боротьба за посаду голови ради стала причиною, що більшість була сформована саме в такому складі. Представники СПУ висунули свою кандидатуру - тоді голову обласного УМВС, нині покійного Василя Костюка та не підтримали Наталію Романову.
В результаті, НУ та НБЛ отримали заступників голови облради - ними стали колишній заступник голови ОДА, голова обласної організації НСНУ Олег Обушний та колишній голова облради, голова обласної організації Народної партії України Василь Ковальов.
6 із 9-ти постійних комісій облради очолили представники БЮТ, 2 - НУ, 1 - СПУ. Це стало причиною конфлікту в облраді та звинувачень її керівництва, зокрема, БЮТ в прагненні створити монополію власної сили. Це стало каталізатором формування опозиції до створеної більшості, до якої ввійшли СПУ, Партія регіонів та КПУ.
Чернігівська облрада стала однією з тих, що приймала рішення на користь формування "помаранчевої" коаліції у Верховній Раді та приймала рішення з вимогою прискорити процес її формування (за підтримку цього рішення на позачерговій сесії 17 червня проголосувало 47 з 90 депутатів).
В Чернігівській області відсутній конфлікт між представницьким органом влади та державною адміністрацією.
Обласну державну адміністрацію вже майже півтора року очолює Микола Лаврик -колишній губернатор Сумської області. Лаврик входив до однієї з партій блоку "Наша Україна" (ПППУ) та був заступником голови Союзу підприємців України Анатолія Кінаха. Тобто, керівництво області можна назвати таким, що підтримує політичний курс Президента. Це підтвердило і те, що після приєднання партії Анатолія Кінаха до більшості у Верховній Раді Микола Лаврик вийшов з її лав та став членом НСНУ.
Про підтримку лінії Президента та губернатора можна говорити і на рівні більшості районів області. "Лакмусовим папірцем", що це засвідчив стало те, що про підтримку указу Президента про розпуск Парламенту заявили 20 з 22-х голів РДА. Проти висловилися два керівники районів-члени СПУ.
Водночас, формування у Верховній Раді "антикризової" коаліції та перехід до її складу другої за результатами вибрів політичної сили області - СПУ, дещо змінило політичні розклади в області. Зміни не торкнулися балансу влад на рівні області, але відобразилися на рівні деяких районів та міст, зокрема, Чернігова.
Якщо на рівні області баланс влади на Чернігівщині зрозумілий та чітко пропрезидентський, то менш чіткою є ситуація в обласному центрі. Формування реальної влади в місті Чернігів пройшло два етапи. Перший пов'язаний з перемогою на виборах міського голови соціаліста Миколи Рудьковського, який був вічним суперником Олександра Соколова.
Після перемоги на виборах Рудьковський привів до влади свою команду молодих соціалістів (пізніше в місті її назвали командою "младосоціалістів"). Серед них секретар міськради Віталій Голець, перший заступник Валерій Кокоть, заступник Людмила Сенченко, керівники більшості відділів та управлінь міськради, в тому числі, начальник фонду комунального майна та деяких комунальних підприємств міста.
В результаті коаліційних домовленостей тоді ще прихильник "помаранчевої" коаліції М.Рудьковський запропонував посади двох заступників представникам БЮТ (Володимир Сєрік) та Нашої України (Микола Літвінов).
Сам Рудьковський, пробувши міським головою лише 34 дні залишив місто та обрав місцем роботи Верховну Раду (пізніше - міністерство транспорту та зв'язку). Після цього кроку позиції соціалістів в Чернігові значно похитнулися. В свою чергу, це жодним чином не вплинуло на міську владу. Реально, основну роль в ній продовжували відігравати представники цієї політичної сили. Виконуючим обов'язків міського голови став В.Голець - людині, якій М. Рудьковський довіряв.
В той же час, представники найбільшої фракція міської ради - БЮТ очолюють 4 із 7-ми комісій міськради. Незважаючи на це та велику чисельність фракції БЮТ не зміг сформувати на своїй основі більшість, в тому числі, в час коли Чернігів був "містом без голови".
Дуже швидко БЮТ став опозиційною в міськраді фракцією. В березні 2007 року депутати з Партії регіонів, СПУ, КПУ та "Віче" заявили про створення спільно депутатського об'єднання, до складу якого ввійшло 23 з 50 депутатів. 4 голоси представників блоку Наталії Вітренко роблять цю коаліцію фактично більшістю в міськраді.
Другим етапом формування міської влади в Чернігові стали позачергові вибори міського голови 26 листопада та повернення Олександра Соколова на посаду, що у нього відібрав Рудьковський. Швидке повернення свого опонента стало неочікуваним для соціалістів, які тепер очікували "кадрових чисток" з боку нового-старого мера. Саме це планував зробити Соколов вже під час першої сесії за свого головування в грудні 2006 коли висунув на затвердження депутатів новий варіант структури, під яку мали прийти нові люди. Але недостатній рівень роботи з депутатами став причиною провалу пропозиції Соколова. У зв'язку з чим, за перші місяці роботи йому здалося здійснити лише мінімальні кадрові зміни.
Відставка за власним бажанням першого заступника міського голови соціаліста - Кокотя дозволила Соколову повернути на цю посаду Олега Білоусова, який був його першим заступником під час попередньої каденції.
Призначення радників, керуючого справами виконкому, голів фонду комунального майна, "Чернігівводоканалу" - це фактично всі кадрові зміни, що вдалося зробити Соколову.
Стосовно політичної прихильності міського голови, то незважаючи на свою позапартійність та підтримки різних сил на позачергових виборах (Партія регіонів, Наша Україна, Блок Литвина тощо) - він скоріше підтримує Партію регіонів ніж "помаранчеві" сили.

3. Взаємовідносини центр (Київ) - регіон

Чернігівщина на входить до переліку областей, де спостерігається відвертий конфлікт по лінії Київ-регіон. Не зважаючи на те, що керівництво області представляють сили, що перебувають на загальнонаціональному рівні в опозиції до урядової коаліції.
Візит до області прем'єр-міністра Віктора Януковича в лютому 2007 року як і передбачалося не поніс за собою критики чи звільнення "помаранчевого" губернатора. Навпаки, позиції Миколи Лаврика після цього стали більш міцними. Протягом минулого року Президент України Віктор Ющенко здійснив одну робочу поїздку до Чернігівської області.
Після формування уряду Януковича Чернігівщина стала певним родом опозиційною до центральних органів влади областю. Це стало причиною до чергових розмов про зміну голови ОДА. Водночас, варто зазначити, що відкритих конфліктів по прем'єрській лінії влади та пропрезидентським керівництвом області протягом минулого року не спостерігалося.
Хто на Чернігівщині влада, а хто опозиція? Відповідь на це запитання не можна дати однозначну. Сили, що представляють опозицію на загальнодержавному рівні представляють в області владу та дуже обережні у висловлюваннях щодо уряду. З іншого боку, Партія регіонів не має достатнього впливу на реальну владу в області, але зважаючи на свій статус на загальнодержавному рівні не може називати себе опозиційною. Між цими двома таборами не спостерігається відкритого конфлікту на рівні Чернігівської області.
Чернігівщина не представлена у Верховній Раді V-го скликання великою кількістю депутатів. Найбільше їх було обрано за списком БЮТ - Олег Ляшко, Іван Куровський та Володимир Ткаченко. Останній являвся головою обласної організації партії Батьківщина та був куратором Чернігівської області від БЮТ. Але в березні 2007 року Ткаченко перейшов до коаліції "Національної єдності", після чого був виключений зі складу партії. Очевидно, найбільший вплив на діяльність фракцій БЮТ на Чернігівщині матиме Олег Ляшко. Він очолював штаб БЮТ на Чернігівщині під час завершального етапу виборчої кампанії весни-2006. До складу фракції Партії регіонів входять чернігівці Григорій Маньковський та Сергій Андрос. Ця політична сила працює більш злагоджено та без відкритих конфліктів між своїми представниками. Вплив народних депутатів від ПР на місцеві осередки партій являється прямим, адже голова обласної організації партії являється народним депутатом.
Міністр транспорту та зв'язку України Микола Рудьковський до цього працював на посаді Чернігівського міського голови та очолював обласний комітет СПУ. Його вплив на область не обмежується партійною лінією, але вже не являється таким беззаперечним, як до його відмови від посади мера Чернігова в травні 2006-го. Загалом, про якийсь відчутний вплив, а тим більше тиск столиці на події в області говорити не доводиться. Вплив на внутрішні процеси по партійній лінії залежить від типу роботи самих політичних партій. Вплив на владу відбувається в рамках тих чи інших програм та специфіки роботи. Вплив на бізнес пов'язаний в першу чергу з економічними зв'язками.

4. Політичні еліти

На нинішньому етапі свого розвитку чернігівський політикум переживає процес переформатування впливу, як всередині елітних груп так і між самими політичними силами регіону.
Після виборів 2006 року політичні еліти на Чернігівщині значно оновилися: на передових позиціях місцевої влади з'явилося багато нових гравців. На обласному рівні це пов'язано з результатами виборів на пропорційній основі та перемозі на них Блоку Юлії Тимошенко. Так, обласну раду очолила Наталія Романова, яка прийшла в політику з "третього сектору". Відповідно, вона почала відігравати активну роль в обласному політикумі.
В той же час, обласну адміністрацію вже півтора роки очолює "варяг" - сумський Микола Лаврик. Він привів на ряд керівних посад в ОДА представників своєї команди, з якими працював ще на посаді голови Сумської ОДА. Зокрема, це заступник з фінансово-економічних та соціальних питань Наталія Білоус, керівник управління інформації та зв'язків з громадськістю, голова ВМГО Молодіжний націоналістичний конгрес Олег Медуниця. Цей факт не був позитивно сприйнятий частиною місцевої політичної еліти, мовляв, "що, наша область така тупа і у нас не вистачає своїх кадрів". Водночас, робота Лаврика оцінюється неоднозначне, хоча в більшості позитивно ніж навпаки.
На рівні міста Чернігова оновлення еліти пов'язано в першу чергу з перемогою на березневих виборах міського голови соціаліста Миколи Рудьковського. Багато людей, що працювали з ним в команді та знаходилися в тіні лідера СПУ вийшли на новий рівень публічності в місті. В першу чергу, це секретар міськради Віталій Голець, а також лідери команди СПУ в місті - Микола Скок, Артем Стах, Ірина Соломаха, Дмитро Попов, Вадим Антошин та інші. Водночас, не можна відзначити, що "зрада" Рудьковського та ряд непопулярних кроків, що асоціюються в громадськості з соціалістами (підвищення тарифів та плати за проїзд в міському транспорті) значно послабили позиції цієї політичної сили та її лідерів. Говорячи про політичну еліту області не можна не згадати представника СПУ Володимира Тандуру, який вже більше двох років займає посаду заступника голови ОДА з гуманітарних питань.
Одна з основних проблем політичної сили, що отримала найбільшу підтримку виборців в березні - відсутність в її рядах достатньої кількості лідерів, яких хоча б умовно можна було б віднести до місцевих еліт. Фракції БЮТ в обласній та міській радах очолюють люди немолодого віку (відповідно, Анатолій Богуш та Світлана Глущенок), а значна частина депутатів цих рад більше відносяться до економічних чи бізнесових, а не політичних еліт міста та області. Ще більше для БЮТ ситуація погіршилася після того, як їхній лідер в області, депутат ВР Володимир Ткаченко приєднався до складу парламентської більшості. Дефіцит партійних кадрів та лідерів став явним. Сергій Вітренко - кандидат на посаду міського голови на позачергових виборах висунутий Блоком посів друге місце. Але він отримав підтримку чернігівців втричі меншу, ніж проголосувало за БЮТ за півроку до того. Не виключно, що після цього політична кар'єра стане пріоритетною для С. Вітренко. В цьому випадку він претендуватиме на лідируючі позиції в БЮТ на Чернігівщині.
До політичної еліти області також можна віднести і лідерів Партії регіонів. На обласному рівні це народний депутат України Григорій Маньковський, голова фракції ПР в облраді Петро Шаповал та ректор одного з навчальних закладів Анатолій Мельник. Після виборів 2006 року важливе місце в міській політики займають Володимир Вінниченко (голова фракції в міськраді) та Олег Шеремет (координатор створеної в міськраді коаліції).
Представники середовища "Нашої України" хоч і пройшли серйозну трансформацію та внутрішні зміни протягом 2005-середини 2006 років (відставка голови ОДА Владислава Атрошенка, внутрішні конфлікти тощо), але зберегли вплив на владу та місцеву політику. Голова обласної організації НСНУ Олег Обушний хоч і привів до облради відносно невелику кількість депутатів (12), але в результаті домовленостей з БЮТ зміг стати заступником голови облради. Зберегли свої посади Володимир Приходько (керівник апарату ОДА), Володимир Француз (голова Козелецької РДА) та інші представники НСНУ в районах. Водночас, керівництво партії продемонструвала нетерпимість до внутрішньої опозиції. Так, зі списку до облради, а пізніше лав партії було виключено відомого бізнесмена та політика Сергія Кнуренко, а перший голова обласної організації партії В. Атрошенко втратив вплив на внутрішні процеси в НСНУ.
Представники правих партій та активі учасники боротьби за незалежність 1991 року хоч і не відіграють активної ролі в політичних процесах області, але являються досить відомими та авторитетними в регіоні. Серед них варто відзначити Володимира Ступака (голова УНП, депутат Чернігівської міськради) та Віктора Лобазова (голова ПРУ, депутат облради, почесний громадянин міста Прилуки).
їхні ідеологічні противники з лівого флангу являються більш потужними з огляду на результати виборів. Серед них найбільш яскравими представниками є лідери КПУ Володимир Лещенко та ПСПУ Іван Донець.
Говорячи про представників регіональних еліт, не можна не згадати Миколу Бутка - колишнього голову ОДА, радника Президента України. Його прізвище найчастіше називають, коли говорять про можливе звільнення губернатора (як Владислава Атрошенка так і Миколу Лаврика) як найбільш вірогідного наступника. Також варто назвати Чернігівського міського голову Олександра Соколова, який після програшу Миколі Рудьковському на півроку зник з інформаційного поля Чернігова, але під гаслом "Я повертаюся" виграв позачергові вибори в листопаді. Згідно з результатом одного з експертних опитувань, що проводилося в області О. Соколова було визнано найуспішнішим політиком Чернігівщини в 2006 році.

5. Політичний плюралізм

Станом на 1 лютого 2007 року управлінням юстиції в області зареєстровано 118 обласних організацій політичних партій з 138, що існують в Україні та 350 обласних громадських організацій.
Кількість членів найбільш впливових обласних партійних організацій, за інформацією управління з питань внутрішньої політики ОДА, районних державних адміністрацій, а також на підставі заяв їх лідерів, складає: ПП ВО "Батьківщина" - більше 15 400 тис. чол., Народної партії України 12 тис., Партії Регіонів - близько 11 тис. осіб, Народний союз "Наша Україна" - 8,6 тис. чол., Соціалістичної партії України (СПУ) - 5,5 тис. чол., УНП - близько 5 тис. чол., КПУ - близько 2 тис. чол. Протягом поточного року найбільш помітними в суспільно-політичному житті області були обласні організації ВО "Батьківщина", СПУ, Партії регіонів та НСНУ. Вони ведуть активну діяльність в представницькій владі, постійно представлені в медійному просторі, їхні представники коментують найважливіші події загальнонаціонального та регіонального значення. Саме ці партії, як на регіональному так і національному рівнях, мають сильних та авторитетних лідерів, розгалужену партійну структуру, фінансову підтримку та представництво в органах влади.
Також значну активність в регіоні проявляють ліві (КПУ та ПСПУ) та праві (УНП) партії. Вони часто відстоюють протилежні ідеологічні позиції (мова, НАТО тощо), але проводили і спільні акції протесту проти підвищення тарифів. Партія зелених України, яка не представлена в Парламенті та фактично не має депутатів в місцевих радах Чернігівщини бере участь в політичних процесах в регіоні і являється найбільш активною партією, що програла вибори на Чернігівщині.
Інші ж партії, за умови відсутності консолідованої політики центральних партійних організацій, на місцевому рівні підтримували різні рішення, які узгоджувалися з їх особистими або бізнес-інтересами, та відповідно, вступали у різні ситуативні коаліції.
Прийняття Верховною радою України Закону України "Про імперативний мандат у місцевих радах особливо не вплинуло на політичну ситуацію на Чернігівщині. За рік після виборів в області фактично не було зафіксовано фактів зміни фракцій депутатами місцевих рад. Зокрема, в обласній та Чернігівській міській радах таких ситуацій не було взагалі. В перспективі можна говорити, що запровадження імперативного мандата дисциплінує великі фракції, в першу чергу БЮТ. В лютому 2007 року у місцевих радах Чернігівської області відбулося об'єднання фракцій БЮТ та "Нашої України". В цей час не Чернігівщині пройшла "хвиля коаліцій" - крім згаданого об'єднання Партія регіонів, КПУ та СПУ підписали угоди про співпрацю та координацію в місцевих радах міста та області, а в Чернігівській міськраді було утворено депутатське об'єднання у складі Партії регіонів, СПУ, КПУ та "Віче".

6. Основні проблеми, на яких акцентувала увагу влада

За рівнем соціально-економічного розвитку Чернігівська область займає одне з останніх місць в загальноукраїнському рейтингу. В зв'язку з цим, зрозуміло, що органи державної влади в регіоні основну увагу звертали на залучення в регіон зовнішніх коштів (державні субвенції та інвестиції бізнесу) для вирішення основних проблем області.
Основні заходи та програми, що втілювалися обласною адміністрації чітко пов'язані з державними програмами та їх реалізацією на Чернігівщині. Відповідна ситуація і на рівні РДА (програми та заходи, що затвердженні ОДА). Серед них варто виділити такі позитивні моменти:
- Виділення у значно більших розмірах коштів на дорожнє будівництво та будівництво першої частини ділянки автошляху Київ-Москва, що проходить по території області. Слід також зазначити, що в цьому році керівництву облдержадміністрації вдалося знайти спільну мову з нинішнім урядом по питанню виділення коштів на добудову цієї автостради до кордону області;
- Побудовано за кошти державного бюджету центру соціально-психологічної допомоги та обласного соціального центру матері та дитини "Батьки й дитина разом";
- Середня школа: збільшено рівень комп'ютеризації шкіл регіону та забезпечення їх шкільними автобусами (за цими показниками область перевищила загальноукраїнські цифри);
- Залучення коштів державного бюджету до будівництва прикордонної інфраструктури;
- Інші питання гуманітарної та соціально-економічних сфер. За минулий рік рівня безробіття в області зменшився на 3,4%, збільшився рівень виробництва. Зросли об'єми іноземних інвестицій. Середньомісячна заробітна плата у 2006 році зросла на 31%. Прийнята обласна програма забезпечення житлом працівників гуманітарної сфери.
Значну увагу обласна влада приділяла виведенню з тіньового обороту ринку лісових ресурсів (одні з найбільших в області).
Одним із досягнень місцевої влади стало подолання кризи навколо селища Ладан Прилуцького району. Жителі цього населеного пункту внаслідок прийняття певних управлінських рішень отримали тепло в свої оселі, якого в них не було декілька років.
Значну увагу органи державної влади на Чернігівщині почали приділяти питанням європейської та євроатлантичної інтеграції. На початку 2007 року була розроблена комплексна програма на рік, з чітким плануванням заходів на території всієї області. Позитивним моментом є те, що ОДА почала залучати до цього процесу представників громадських організацій та відійшла від роботи "виключно для галочки".
Система, повноваження та відсутність фінансової самостійності органів місцевого самоврядування не дають їм можливості здійснювати системні зміни на місцевому рівні. Теж саме можна говорити і про фінансову спроможність представницьких органів територіальних громад.
Єдині питання, на які реально впливають місцеві ради - продаж і оренда земельних ділянок. Саме цим проблемам присвячена більшість питань, що виносилися на розгляд сесій.
За рік роботи місцевих рад, особливо, на прикладі Чернігівської міської ради, можна говорити, що велика кількість депутатів у більшості фракцій прийшли в місцеве самоврядування виключно для того, щоб мати ширший доступ до розподілу землі. Нерідко вони лобіюють в радах свої інтереси або інтереси інших фінансових груп. Не один раз це виливалося в публічні суперечки та взаємні звинувачення у "дерибані" землі. Цей фактор значно послаблює авторитет та довіру до інституцій місцевого самоврядування як таких в очах виборців. Громадськість отримала певні підстави говорити про корупцію в представницьких органах та процес зрощування влади та бізнесу.
Ряд експертів та політиків відзначають, що протягом останнього року свого апогею досяг "чорний ринок землі".
Певним прорировом у регулюванні ринку земельних відносин могло стати розпорядження голови ОДА про обов'язків конкурсний продаж земельних ділянок, але більшість органів місцевого самоврядування територіальних громад не поспішають з його виконанням. Не сприяє цьому і відсутність необхідної законодавчої бази.
Серед інших проблем, на які звертали увагу органи місцевого самоврядування дуже гостро постало питання тарифів на комунальні послуги. Влітку 2006 року вони були підвищені в 3,5 рази, що викликало акції протесту та громадське обурення.
Міська рада призначила комісію, по перевірці економічної обґрунтованості такого рішення, але результатів її роботи громадськість не побачила й досі. Темі тарифів було присвячено багато заходів та пропозицій з боку влади та політичних сил. Варто зазначити, що їх більшість стосувалася можливостей знизити тариф, але мало хто говорив про системні зміни в житлово-комунальному господарстві, які життєво необхідні в сьогоднішній ситуації.
На початку 2007 року міська влада знизила тарифи на послуги ЖКГ на 10% та продовжила роботу комісії.
Значне обурення жителів обласного центру викликало і підвищення в 2 рази цін на проїзд в міському транспорті та цін на проїзні квитки в тролейбусах. Ця проблема так само неодноразово обговорювалася в стінах міськради, але поки що безрезультатно.
Неодноразово місцеві ради піднімали питання, що абсолютно не відносяться до їх компетенції. Рішення із закликами пришвидшити процес формування "помаранчевої коаліції" у Верховній раді, спроби оголосити Чернігів "територією без НАТО" та надати російській мові статусу регіональної в обласному центрі, звернення до центральних органів державної влади щодо цін на енергоносії, вступу України в НАТО… - це далеко неповний перелік питань, що піднімали місцеві ради Чернігівщини протягом року, що минув після виборів.

Говорячи про проблеми, на які звертала увагу місцева влада протягом року після виборів не можна не сказати про те, що велика кількість експертів назвала рік, що минув "роком конфліктів та бездіяльності" влади. Політолог Віктор Вінниченко, під час одного з заходів сказав, що "Чернігівщина втратила обличчя влади". Навесні 2006 року голова Чернігівської ОДА Микола Лаврик підписує розпорядження про передачу Катерининської церкви у користування громаді віруючих УПЦ Київського патріархату. До того в приміщенні церкви розташовувався художній музей. Рішення не виконано і до цього часу. Наприкінці квітня біля стін церкви свої намети розташували прихильники ПСПУ, Партії регіонів, СПУ та КПУ. Там знаходяться віруючі УПЦ Московського патріархату. Вони протестують проти рішення Лаврика, блокують входи до церкви і заявляють, що не допустять передачі церкви "невірним". Апогею конфлікт досяг в день, коли до Чернігова привозили мощі святої Варвари, їх зустрічали віруючі УПЦ (КП) і коли вони проходили повз Катерининську церкву, їхні опоненти кричали "анафема".
Суди вже протягом довгого часу не приймають рішення про законність розпорядження голови ОДА. Першим звернувся до суду громадянин України Микола Рудьковський, який поскаржився, своїм рішенням губернатор порушив його право ходити в музей.
В цій ситуації влада бездіяльна. Протягом року жоден представник ОДА не зробив офіційної заяви для того, щоб пояснити свою позицію. Мовчить і сам Лаврик. Досі біля церкви стоять намети ПСПУ та УПЦ (МП). В приміщенні заблоковані цінні історичні експонати з експозиції музеї, частина з яких, очевидно вже пошкоджені. Події біля Катерининської церкви сміливо можна називати "протистоянням року".
Другий конфлікт, який протягом довгого часу не могла вирішити влада пов'язаний з обласним академічним музично-драматичним театром ім. Т. Г. Шевченка. З липня минулого року біля приміщення облдержадміністрації були встановлені намети групи творчого колективу обласного драмтеатру, що є членами незалежної місцевої профспілки. Вони почали безстрокове голодування на знак протесту проти дій генерального директору театру, що, на їх думку, використовував незаконні методи для боротьби з профспілкою, що ставила йому вимоги та критикувала. Протестувальники вимагали поновити на роботі останнього звільненого режисера, припинити займатися приписками та корупцією в культурі та мистецтві, а також припинити практику, коли одна особа займає в театрі дві посади, як генерального директора, так і художнього керівника.
Протягом майже трьох місяців стояли намети, збиралися підписи за звільнення директора, відбулося кілька судів, що поновили звільненого режисера на роботі, відмінили ряд незаконних доган, винесених директором, а також не визнали ці дій страйком та ще й відмовили в моральному та матеріальному відшкодуванню керівнику театру. А обласна влада, до комунальної власності якої і належить театр, протягом цього часу нібито щось робила, чого правда не було видно. Провела для "галочки" конкурс на одну вже посаду генерального директора і, не зважаючи, на рішення судів, матеріали перевірки КРУ, що знайшло доволі багато порушень в господарській діяльності директора, знову ж підписала контракт ще на 5 років зі старим директором, хоча фактично всі обіцяли на прийомах страйкуючим, що такого ніколи не буде.
А розділення однієї посади на дві рахували своєю найголовнішою перемогою. В цей час протестувальники вийшли на роботу, директор продовжував подавати до різних судів з різних приводів, знову пішли догани, профспілки не визнали і не долучили, не дивлячись на їх численні звернення, до прийняття колективного договору. І тут, коли представники ЗМІ знову почали піднімати цю тему, особливо, в прямому ефірі міського телебачення, губернатор заявив, що контракт з директором буде розірвано.
Після того, пройшло ще більше трьох місяців, а про театр раптом всі забули. Хоча якийсь позов до господарського суду було подано, але не на розірвання контракту, а для того, аби суд встановив чи можна платити такі великі гроші директору та його заступникам, якщо в місяць буває не більше чотирьох вистав, а за рік відбулася лише одна прем'єра. Правда, варто зауважити, що людина, яка це зробила, вже не працює начальником управління культури. А актори продовжують боротьбу вже через органи прокуратури, суд, управління праці тощо, абсолютно вже не довіряючи керівникам обласної влади.

7. Відкритість/закритість влади

Аналізуючи офіційні відомості про стан роботи публічної влади щодо звернень громадян варто відмітити певні недоліки.
По-перше, це формальне відношення посадових осіб до розгляду звернень, допущення фактів безпідставної тяганини та зволікання при вирішенні піднятих у зверненнях питань, а також порушення термінів відповіді за результатами звернень. Мали місце таки факти, коли на місцях звернення взагалі знімалися з контролю до остаточного вирішення порушених в них питань.
Однією з найважливіших характеристик відкритості влади та її здатності вести публічний діалог з громадськістю є функціонування різноманітних дорадчих та консультативних рад.
Слід відмітити, що в цьому напрямку ведеться скоріше імітація діалогу ніж конструктивна співпраця. Відповідні ради створюються або за вказівкою чи директивою з Києва або з огляду на амбіції певних посадовців.
Характерним прикладом було створення консультаційної ради при Чернігівській обласній державній адміністрації. Під час однієї з традиційних колегій учасників просто поінформували, що такий орган створюється та ознайомили з його складом.
Виявилося, що до дорадчої ради увійшло 25 представників різних організацій, які являються абсолютно невідомими представникам "третього сектору".
Така ж доля спіткала і всі інші громадські ради, що створювалися органами влади без попередніх консультацій та обговорень з представниками громадськості.
Водночас, можна говорити про більш-менш успішне функціонування громадської ради при обласному УМВС України, до якої входять найбільш активні правозахисні НГО.
Також як позитивну ініціативу можна розцінювати процес створення Громадської ради Чернігова. Наразі відповідний процес ще триває і поки невідомо при кому формально такий орган буде створений, його склад та реальні вплив і повноваження. Але бажання міського голови працювати в цьому напрямку з громадськістю є.
Протягом минулого року покращилася інформаційна робота деяких органів влади - ОДА, Чернігівської міської та обласної рад. Було створено та презентовано інформаційний сайт останньої, на якому можна ознайомитися з усіма рішеннями та деякими їх проектами, коментарями, заявами тощо. Журналістам досить просто отримати необхідну інформацію про роботу цих органів влади.
Але інформаційну політику органів влади на Чернігівщині неможна назвати досконалою. Зокрема, обласною радою та адміністрацією часто не анонсуються події, що відбуваються за межами Чернігова, а прес-тури журналістів організовуються рідко (переважно, в них беруть участь лише комунальні ЗМІ).
Згідно з результатами дослідження ЧММГО "Чернігівський монітор" в Чернігівській міській раді діє принцип "вибіркового" запрошення на заходи представників ЗМІ (очевидно, з огляду на прихильність). Також організація критикує облраду за неповні пакети матеріалів, що перед сесіями отримують представники деяких ЗМІ.
Менш позитивно виглядає ситуація в інших органах влади (особливо, силових відомствах) та в районних центрах області. Тут вже дуже рідко можна говорити про тенденції до підвищення "відкритості" влади. Скоріше, навпаки, варто говорити про культуру "закритості".

8. Корупція

В питанні боротьби з корупцією Чернігівщина явно пасе задніх, тим більше що минулого року, на думку влади, ще погіршився стан виявлення злочинів у пріоритетних галузях економіки. Протягом минулого року правоохоронці викрили менше тисячі злочинів економічної спрямованості, з яких менше сорока відносяться до особливо важких і 267 тяжких, хоча поточного року вже викрито близько трьох сотень злочинів, з яких дванадцять відносяться до особливо тяжких.
Минулого року викрито лише 38 фактів хабарництва та лише одного хабарника було заарештовано. З розглянутих судами кримінальних справ до різних термінів покарання з іспитовим терміном засудження 8 хабарників, ще 4 відбулися штрафами. Поточного року обласною прокуратурою викриті лише 11 фактів хабарництва. Складається враження, що до рук правоохоронців попадають лише зовсім нахабні хабарники або новачки, адже якщо потрібно вирішити якесь серйозне питання, то завжди знайдуться знавці, які скажуть скільки потрібно дати хабара і від кого він повинен передаватись аби не спіймали на гарячому правоохоронці.
Спецпідрозділи з боротьби з організованою злочинністю та з боротьби з економічною злочинністю працюють скоріше для галочки, думаючи тільки про те аби значно не погіршити минулорічні показники. Поточного року жодного економічного злочину не виявлено в семи районах області, а у спец підрозділі по боротьбі з економічною злочинністю УМВС області взагалі відсутні будь-які оперативні напрацювання у сфері приватизації, земельних відносинах, фінансово-кредитній системі.
І хоча попередній керівник УМВС області звільнив більшість керівників та співробітників районних УБЕЗів, очевидно, що нові кадрові призначення теж не дуже гарні, або, що більш схоже на правду, корупція повністю зрослася з місцевими владними та бізнесово-політичними елітами.
Новгород-Сіверською митницею у минулому році факти контрабанди товарів взагалі не виявлялись, а поточного року такі справи взагалі не порушувались і Чернігівською митницею.
Протягом поточного року органами податкової міліції області викрито 52 злочини, з яких 18 - ухиляння від сплати податків, що свідчить про неефективну роботу податківців, адже податкова заборгованість зі сплати податку на додану вартість залишається для області досить значною і на сьогодні становить більше 32 мільйонів гривень.
Минулого року Управління СБУ порушило 12 кримінальних справ у сфері економіки, органами прокуратури понад 200 кримінальних справ, до різних видів відповідальності притягнуто майже тисячу посадових осіб, за прокурорського втручання відшкодовано майже 25 мільйонів гривень. Поточного року 86 кримінальних справ, до відповідальності притягнуто 567 посадових осіб, відшкодовано понад 15 мільйонів.
Можемо констатувати, що за останні два роки корупція в Чернігівській області суттєво не зменшилася як по вертикалі, так і по горизонталі. Вона вже потроху втрачає суто монетаристські прояви, стаючи стабільною системою в усіх ланках сфери управління, частиною суспільних і політичних інститутів, причинами чого є, на нашу думку:
" політичне небажання здійснювати серйозні структурні реформи в державі (освіта, медицина, правоохоронні органи, державні закупівлі), що беззаперечно впливає на регіональне становище цієї проблеми o відсутність бачення (лише бажання бачити) в обласного керівництва впровадження регіональних кроків для запобігання таких явищ (прозорість складання бюджетів, відсутність публічних річних звітів управлінь та відділів державної адміністрації, відсутність механізмів е-врядування), що в кінцевому результаті впливає на ступінь довіри до влади загалом
" збільшення прихованої корупції через систему "відкатів" на державні та інші замовлення, купівля певних товарів чи замовлень, відсоток яких, за нашими даними, складає близько 10% від суми замовлення.

9. Здійснення правосуддя

Здійснення правосуддя являється однією з найбільших проблем.
Відповідно до статистики звернень до громадських приймалень правозахисних організацій, більшість випадків складають звернення громадян по справах, де виникали проблеми з дотриманням права на справедливий суд.
Проаналізувавши дані по справах було виявлено, що найчастіше порушувались наступні права: право власності, право на справедливий суд, право на працю. В деяких випадках, щодо однієї особи спостерігалося порушення як мінімум двох прав, і одне з них обов'язково стосувалося права на справедливий суд.
Згідно з результатами річного звіту про дотримання прав людини, підготовленого громадською організацією "М'АРТ", суди посідають перше місце в рейтингу державних установ на які скаржились громадяни.
Важливо додати, що найбільшою проблемою щодо здійснення правосуддя залишається невиконання рішення суду. В багатьох випадках проблему дозволяє вирішити якісна юридична консультація. Втім, далеко не всі мешканці області можуть її отримати. Передусім, тому що не спроможні оплатити юридичні послуги.

II. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

1. Вплив НУО на процеси в області, ухвалення рішень та владу та політичні сили. Загальна характеристика сектору
Протягом останнього року на Чернігівщині відчутно покращився рівень діалогу та співпраці влади та громадськості. Але це не можна назвати цілеспрямованим процесом місцевої влади в напрямку залучення громади до вироблення та реалізації політики. Скоріше, це було прагнення окремих керівників, про що свідчить відсутність чіткої стратегії та систематичності.
З іншого боку, серед місцевих НУО є небагато розвинених і потужних організацій, які одним із основних своїх завдань бачать вплив на владу та політичні процеси в регіоні. Цьому і не сприяє певна внутрішня конфліктність та конкуренція в самому "третьому" секторі Чернігівщини. На місцевому рівні протягом минулого року можна назвати тільки кілька коаліційних проектів НУО в напрямку аdvoсасу.
Місцеві осередки політичних партій практично не роблять кроків для поглиблення співпраці з громадськими організаціями для забезпечення інформування громадськості про певні ініціативи та діяльність партійних фракцій. Практично не проводяться консультації з громадськими організаціями стосовно вироблення муніципальної політики, реалізації затверджених програм, реформування місцевого самоврядування тощо. А ті спільні заходи, які все ж таки відбуваються, мають швидше декларативний характер. Співпраця між секторами (політичним та громадським) фактично відсутня.
За рік роботи місцеві ради на Чернігівщині не створили механізмів, що сприяли б активній участі громадськості в місцевому самоврядуванні та процесі прийняття рішень. Чернігівська міська рада відхилила пропозицію Громадянської мережі ОПОРА прийняти положення про громадські слухання та місце