|
Швидкоплинність та неоднозначність політичних подій, які останнім часом мають місце в Україні, поволі відволікають представників правлячої еліти і простих українців від рефлексій на глобальні питання державного розвитку. Наприклад, все менше у публічній площині з’являється дискусій, якою має бути безпекова політика держави на довгострокову перспективу? Чи бути Україні в НАТО?
Але мова тут не йде про гучні політичні декларації і оголошення областей „територіями без НАТО”, які, до речі, не оминули і Чернігів. Їх вдосталь. Мова йде про широкий суспільний дискурс на рівні окремих громад щодо того, чи стане євроатлантичний прогрес України каталізатором політичного та соціально-економічного розвитку нашої держави. Звичайно, така дискусія має бути в повному обсязі забезпечена інформацією про політично-безпекову сутність НАТО, принципи її діяльності, а також поточний поступ України у співробітництві з Альянсом. На превеликий жаль, ані самої дискусії, ані відповідного інформаційного забезпечення на Чернігівщині, та й в цілому в Україні, не відбувається.
І це в той час, коли в державі прийнято низку нормативних приписів, які не тільки рекомендують, а й зобов’язують регіональні органи державної влади проводити активну інформаційно-просвітницьку кампанію з роз’яснення громадськості особливостей діяльності Північноатлантичного альянсу, відносин Україна-НАТО.
Так, на виконання Плану дій Україна-НАТО, який діє з 2002 року, приймаються щорічні Цільові плани Україна-НАТО, що передбачають низку конкретних заходів, закріплених за українськими центральними та регіональними органами виконавчої влади. В 2003 році Указом Президента України 1433/2003 «Про державні програми з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 роки» затверджена Державна програма інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2004-2007 роки. В 2005 році була розроблена Національна інформаційна стратегія з питань євроатлантичної інтеграції України, що в перспективі має стати основним програмним документом в цій царині.
В ідеалі, за такої інтенсивної уваги з боку керівництва країни до питання інформування про євроатлантичну інтеграцію, при успішному виконанні зазначених норм, Україна на рівні громадської думки вже б мала підійти до моменту ініціалізації процесу набуття членства в НАТО.
Проте, в реальності ситуація є майже діаметрально протилежною. В рамках щорічного експертного опитування „Чернігівщина експертна”, яке проводиться аналітичним центром „Поліський фонд міжнародних та регіональних досліджень”, в грудні 2006 року 43% респондентів вказали, що рівень інформування населення Чернігівської області з питань євроатлантичної інтеграції є низьким, а ще 26% експертів оцінили цей рівень як дуже низький.
Тут і виникають споконвічні питання: „хто винен?” і „що робити?”. Спробуємо хоча б поверхнево проаналізувати ситуацію, що склалася в області. Зупинимось лише на 3-х суб’єктах, які експертами визнані як провідні у питанні інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції: органи регіональної виконавчої влади, регіональні засоби масової інформації та громадські організації.
Маємо те, що маємо
Регіональні органи виконавчої влади у виконанні своїх повноважень з проведення інформаційно-просвітницьких заходів у царині євроатлантичного співробітництва в основному орієнтуються на Державну програму інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 роки та відповідні щорічні плани заходів Кабміну на виконання програми.
З вересня 2006 року по травень 2007 року Експертна група при Чернігівській обласній державній адміністрації, створена за підтримки Координатора проектів ОБСЄ в Україні, проводила громадську експертизу виконання відповідної програми та винесла експертний висновок про незадовільність виконання її регіонального компоненту.
До загальних недоліків слід віднести наступні
По-перше, це низька якість планування регіональних заходів. Регіональні плани або взагалі не приймались, або приймались з неповним переліком заходів, які передбачені Державною програмою та відповідним планом заходів Кабінету Міністрів. Наприклад, в 2004 році регіональний план з виконання заходів, передбачених Державною програмою інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції на 2004-2007 роки містив 2 пункти, в той час як Державна програма і План заходів Кабміну містили 9 регіональних заходів. Тобто 7 заходів об’єктивно не були виконані. В 2005 році регіональний план з виконання заходів, передбачених Державною програмою інформування громадськості з питань європейської інтеграції на 2004-2007 роки взагалі відсутній.
Симптоматично, що часто заходи регіональних планів поєднані із заходами з інформування громадськості з питань європейської інтеграції, що може свідчити про доволі поверхневе розуміння суті цих інтеграційних процесів.
Особливо в період з 2004 по 2006 роки переважна більшість заходів здійснювались лише на рівні обласного центру, в той час як райони були обійдені увагою.
По-друге, відсутня системність у звітуванні про виконання заходів Державної програми. Наявні звіти профільних управлінь не дають можливості об’єктивно оцінити рівень виконання запланованих заходів, оскільки містять фрагментарну інформацію. Мова вже не йде про оприлюднення звітів для громадського обговорення та внесення можливих коректив у плані на перспективні періоди діяльності. Часто-густо у звітах міститься інформація про виконання Заходів, які не передбачались регіональним Планом заходів.
Змістовна частина звітів є слабкою. Часто спостерігається картина, коли планувались одні заходи, а звіти містять інформацію про виконання зовсім інших. Також у звітах надається багато інформації про заходи, які так чи інакше пов’язані з НАТО, але не мають жодного відношення до Державної програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції на 2004-2007 роки.
Непоодинокі випадки, коли органи виконавчої влади звітувались за проведення заходів, які на практиці реалізувались громадськими організаціями за підтримки іноземних донорів.
По-третє, в області не визначений виконавець, відповідальний за координацію та контроль реалізації заходів в регіоні. Профільні управління, які приймали участь у реалізації зазначеної програми звітували лише перед відповідними міністерствами та відомствами. На регіональному рівні координація роботи не проводилась, що відповідно впливало на низьку якість проведеної роботи. Частково ці функції виконував відділ зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності облдержадміністрації, який не мав певних повноважень щодо витребування необхідної інформації від профільних управлінь.
В зв’язку з вищевикладеним, можна зробити висновок, що реалізація в 2004-2007 рр. регіонального компоненту Державної програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 роки не сприяла досягненню кінцевої мети - підвищення рівня поінформованості громадян України про євроатлантичні інтеграційні процеси, зокрема, молоді; залучення громадян, громадських і політичних діячів України, представників НАТО та держав - членів НАТО до обговорення актуальних питань, напрямів, організаційних форм співробітництва України з НАТО; забезпечення підтримки державної політики євроатлантичної інтеграції громадянами України.
Що говорить регіональна та місцева преса?
Як відомо, переважну частину інформації людина отримує через засоби масової інформації. Це правило справедливе і в контексті інформування громадськості про євроатлантичну інтеграцію. В той же час, реальна ситуація вказує на низьку співпрацю регіональних ЗМІ і органів виконавчої влади щодо проведення системної політики інформування.
В лютому 2007 року експертами Поліського фонду було здійснено вивчення проблеми висвітлення євроатлантичної інтеграції в регіональних друкованих засобах масової інформації за період з 2004 по 2006 роки. Методом контент-аналізу було опрацьовано 4 чернігівських газети, які мають найбільший наклад по області і місту. Результати виявились невтішними. За три роки в чернігівських друкованих періодичних виданнях було лише 17 згадок про Північноатлантичний альянс та стосунки Україна-НАТО. З цих 17 публікацій 11 є нейтральними за викладом, а 6 – негативні. Відчувається велика політична заангажованість матеріалів і низький рівень компетентності їх авторів в питаннях особливостей євроатлантичної інтеграції.
Така ситуація видається вкрай вражаючою, оскільки згідно з експертним опитуванням „Чернігівщина експертна 2006”, яке проводив в Чернігові Поліський фонд міжнародних та регіональних досліджень, третина опитаних респондентів вказала, що найбільш ефективним інформаційним інструментом являється публікація матеріалів про окремі аспекти євроатлантичної інтеграції у загальнонаціональних та регіональних ЗМІ.
А що в громадському секторі?
Було б дійсно несправедливо всю відповідальність покласти на регіональні органи влади та засоби масової інформації, які не справляються з поставленими задачами. Громадський сектор, третій рівноправний суб’єкт інформаційно-просвітницького процесу, також не є стовідсотково активним в цій царині. Хоча громадські інституції можуть стати базисом неупередженого формування євроатлантичного бачення України.
Наразі певна пасивність зумовлюється кон’юнктурністю діяльності громадських організацій, особливо на регіональному рівні, коли напрямки діяльності організацій підлаштовуються під вимоги та інтереси того чи іншого донора, або грантову програму. От і виходить, що сьогодні організація займається питаннями захисту прав обездолених, а завтра буде з експертною фаховістю розповідати про інтеграцію України до НАТО. З одного боку, це парадоксальна ситуація, але з іншого - це жорсткі умови виживання нашого громадського сектору.
Відсутність координації в роботі громадський організацій, розрізненість їх дій призводить до мінімізації позитивного ефекту від інформування громадян про сутність євроатлантичних інтеграційних процесів.
Поодиноким прикладом системності в роботі з євроатлантичної проблематики є співпраця Чернігівського центру перепідготовки та підвищення кваліфікації
працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій та Центру інформації та документації НАТО в Україні. Окремо необхідно наголосити на реалізації проекту «НАТО-Україна» з перепідготовки військовослужбовців в Чернігівському центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів.
Чи є світло в кінці тунелю?
Незважаючи на всі об’єктивні та суб’єктивні обставини, необхідно відмітити, що з кожним роком спостерігається покращення роботи в напрямку інформування громадськості щодо євроатлантичної інтеграції. Наприклад, сама можливість проведення вказаної громадської експертизи була прикладом відкритості органів виконавчої влади до співробітництва в зазначеній сфері.
В 2007 році була зроблена низка позитивних кроків (внесення доповнення до регіонального плану з виконання заходів Державної програми, започаткування електронного бюлетеня щодо діяльності НАТО управлінням внутрішньої політики), які сприяли інтенсифікацій роботи з проведення інформаційно-просвітницької діяльності. Але про належне виконання Програми в Чернігівському регіоні говорити не доводиться, особливо в контексті досягнення її кінцевої мети.
В той же час, існує нагальна необхідність внести корективи на загальнонаціональному рівні, які б надали більшої системності подальшій роботі з реалізації політики інформування щодо процесу євроатлантичної інтеграції України.
По-перше, нова Державна програма інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції на 2008-2011 роки має врахувати недоліки попереднього програмного документу. Зокрема, мова йде про визначення регіонального координатора реалізації програми, а також про обов’язкове затвердження регіональних планів дій на виконання програмних засад.
Новий програмний документ має також бути узгоджений з Національною інформаційною стратегією з питань євроатлантичної інтеграції України, яка є більш концептуальним та системним документом, розробленим за участі іноземних експертів.
По-друге, мають бути також здійснені кроки і з точки зору фінансового забезпечення діяльності регіональних органів влади в зазначеній області інформування. Зважаючи на пріоритетність даного виду діяльності, необхідно передбачити достатні і саме головне захищені статті бюджету. Крім проведення публічних заходів і навчань, мають бути також виділені кошти на проведення системної роботи з регіональними та місцевим засобами масової інформації, які наразі стоять на шляху роздержавлення та освоєння ринкових основ існування.
При наявності певних фінансових ресурсів регіональних органів влади на співфінансування проектів громадських організацій в царині інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції, дозволить більш системно та ефективно залучати кошти іноземних донорів в даному напрямку. Крім того, це буде досить вагомий стимул для громадських інституцій створювати відповідні мережі та ініціювати більш масштабні проекти.
В кінцевому випадку, лише спільне чітке розуміння поставленої мети, бажання долучитись до впровадження нагальних задач суспільно-державного значення може стати тією критичною масою, яка спроможна кардинально вплинути на позитивну трансформацію свідомості громадян, спонукати їх відмовитись від стереотипів та міфів у сприйнятті феномену євроатлантичної інтеграції. |
