СПОГАДИ УЧАСНИКІВ БОРОТЬБИ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ
ТА РОЗБУДОВУ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Валерій САРАНА
заступник начальника управління культури і туризму Чернігівської обласної державної адміністрації, довірена особа кандидата в Президенти України у Чернігівській області В'ячеслава Чорновола (1991 р.), керівник апарату фракції НРУ у Верховній Раді України
(лютий - травень 1997 р.)

Про В.М.Чорновола я чув і трішки знав вже з середини 70-х років минулого століття, бо слухав передачі "з-за бугра", де час від часу звучало прізвище В'ячеслава Чорновола. З кінця 80-х - початку 90-х років він був вже добре відомий Україні, як один з організаторів політичної боротьби за незалежність України на теренах Львівщини.
Вперше побачив його на I з'їзді Народного руху України за перебудову, коли у вестибулі будинку культури Київського політехнічного інституту, де проходив форум, пронеслось: "Чорновіл, Чорновіл!". Делегати щільним колом оточили худенького, невисокого на зріст чоловіка з досить довгим волоссям і вусами, який активно жестикулюючи відповідав на питання присутніх.
Наше особисте знайомство відбулося дещо пізніше у Львові, куди я приїхав у справах Чернігівської крайової організації РУХу. Нас познайомив з В'ячеславом Чорноволом, щойно обраним головою Львівської обласної ради, Михайло Бойчишин (мій друг, нині, на жаль, покійний, який на той час був одним із лідерів Львівського РУХу, і після перших демократичних виборів був обраний головою Шевченківської районної ради міста Львова). Я зараз не пам'ятаю деталі тієї нашої розмови, бо пройшло багато часу, але в основному розмова точилася навколо політичної ситуації на Чернігівщині, та розбудови організаційних структур РУХу.
У подальшому у мене було ще декілька зустрічей з В.Чорноволом. Добре запам'яталось спілкування з В. Чорноволом, коли він їздив Чернігівщиною з агітаційної програмою під час виборів Першого Президента України. У ході виборчої компанії В. Чорновіл об'їздив всі області України. Я був довіреною особою кандидата в Президенти України В. Чорновола по Чернігівській області.
Крайова організація НРУ організувала Чорноволу ряд зустрічей в містах і селах області. Моїм обов'язком було представлення кандидата, ознайомлення з його біографією та головування під час спілкування з виборцями. Виступи В. Чорновола були динамічні, сповнені енергії та логічно вибудовані і нікого не залишали байдужими. Та найчастіше, практично з ранку до вечора, спілкувався з Чорноволом, коли у період з лютого 1997 по травень 1997 р. очолював апарат фракції НРУ у Верховній Раді України У цей час ми готували документи для плідної роботи фракції: забезпечували депутатів нормативними документами та інформаційно-аналітичними матеріалами, займались підготовкою законопроектів тощо.
Він був людиною надзвичайно динамічною та енергійною. Мабуть, саме завдяки його енергії та організаційним здібностям фракція, не дивлячись на свою порівняно невелику чисельність, була дуже впливовою. Я і нині не перестаю дивуватись, як цей чоловік все встигав: і редагувати газету "Час", і керувати фракцією та партією, і бути в курсі всіх політичних, літературних та мистецьких подій. Глибоко переконаний, що загибель В.Чорновола - величезна втрата для України.


Надія ГАЛКОВСЬКА
депутат Чернігівської районної ради, поетеса

Пригадую, які велелюдні були зустрічі у палаці культури Хіміків з В'ячеславом Максимовичем Чорноволом, як чернігівці уважно і зацікавлено слухали його, блискучого оратора. адже він говорив чітко, емоційно і просто, зрозуміло для всіх. Мені приємно згадати особисті зустрічі з В'ячеславом Максимовичем та його дружиною Атеною Пашко, знаною в Україні поетесою. Пам'ятаю, як на партійній вечірці ми обмінювались враженнями про сьогодення, читали свої вірші. Я тоді подарувала панові В'ячеславу свою збірку поезій "Козачка", яку він попросив підписати на згадку.
Маю ще і незабутню фотографію з В'ячеславом Максимовичем у Києві на ІХ Всеукраїнських зборах Руху у грудні 1998 року.
Я ніколи не забуду той скорботний похід у столиці до Байкового цвинтаря
29 березня 1999 року під час похорон нашого лідера, тільки тоді у багатотисячній юрбі і я, і вся Україна збагнули, кого ми втратили, -людину, що палаючим метеором пролетіла крізь нашу історію і залишилася поза часом у вічності і славі.


Іван ОСАДЦІВ
Голова Чернігівської екологічної асоціації "Зелений світ" завідувач поліклініки Чернігівського обласного центру радіаційного захисту.

Вперше із В'ячеславом Чорноволом я зміг познайомитися особисто та поспілкуватися один на один аж на початку 1994 року, напередодні парламентських виборів. Саме тоді "Рух" висунув мене кандидатом у депутати Верховної Ради України і Чорновіл приїхав, щоби у виступі на передвиборному мітингу підтримати мою кандидатуру. Насамперед кинулась у вічі відмінність між Чорноволом - трибуном, парламентарієм і Чорноволом серед своїх, при спілкуванні у вузькому колі. Перший був жорстким трибуном, палким борцем, та що там казати, всі добре пам'ятають! Другий був м'якою, доброзичливою людиною, із якою хотілося спілкуватися. Говорив тихо, із легкою, характерною для нього "хрипункою", іноді тихо покашлював, як він казав, далися взнаки важкі таборові будні політичного в'язня. При спілкуванні відчувалася доброзичливість, прагнення спілкуватися без бар'єру, без зверхності, так характерної для абсолютної більшості людей "увішаних" регаліями та посадами, навіть на порядок нижчими, як були у В'ячеслава Чорновола на той час. Не було повчального, менторського тону в голосі, зверхнього похлопування по плечу тощо.
Наша зустріч відбулася в приміщенні "Руху". Після звичного між людьми вітання ми присіли поруч на стільцях та бесідували наче добрі друзі. Непомітно пройшло більше години. На початку розмови, помітивши моє хвилювання, він доброзичливо всміхнувся в свої вуса та запропонував обійтись без формальностей. Мовляв, автобіографію мою він читав, передвиборну програму також, усну характеристику від "Руху" отримав, але будемо говорити про дві речі: про громадську діяльність в екологічній асоціації "Зелений світ", про професійну діяльність лікаря та про чорнобильські проблеми, що торкаються першого і другого.
Вважаю, читачеві буде цікаво перше, оскільки у своєму баченні діяльності громадських організацій В'ячеслав Чорновіл легко і доступно висловлював думки та погляди про те, що я зараз читаю в чисельних статтях європейських провідних фахівців з питань "громадянського суспільства". Тоді дивними, а зараз ні, для мене видались слова, що із часом роль громадських організацій на місцях все більше зростатиме, що завдання свідомих і добре освічених людей із громадських організацій акумулювати стихійні думки та бажання місцевих мешканців, котрі за буденними клопотами не завжди чітко оформленні. Потім ці "матеріали громадського обговорення" потрібно доводити до влади різних рівнів в письмовій формі, усними зверненнями, через акції і т.п. Адже влада має бути для людей, а чиновники дійсно мають стати слугами народу, вивчати, що хочуть люди, і так ними правити, як ці люди хочуть. Лише тоді буде місцеве самоврядування. Власне це і є та воля, якої ми всі хочемо! Місцева влада має бути зацікавленою в громадських організаціях, адже вони перші соратники влади в попередженні соціальних конфліктів, бо бачать їх ще в зародку і органічно пропонують їх вирішення.
"У людей більша довіра до громадських організацій, як до політичних партій," ? казав В'ячеслав Чорновіл. - Бо люди бачать в їх діяльності свої турботи та проблеми, незалежно від їхнього політичного погляду. Хочемо мати стабільну державу, активного небайдужого громадянина, маємо плекати громадські організації та здобувати досвід їхньої діяльності", ? завершував він. "Враховуючи сумні наслідки Чорнобиля в Україні, роль громадських організацій екологічного та медичного спрямування у нас важко перебільшити", ? сказав на завершення Чорновіл.
Тоді попереду у мене були передвиборні зустрічі, де завжди треба було мати в запасі вдалі та мудрі відповіді і пропозиції. З цієї причини вищенаведене та ще багато різних матеріалів тих часів залишились в моєму записнику, в сімейному архіві та архіві "Зеленого світу"… Коли я читаю думки Чорновола зараз, чесно, не перестаю дивуватись, як далеко бачила ця скромна людина. Гадаю кожен, хто мав нагоду з ним поспілкуватися, може передбачити, як набагато ближче до європейського зразка громадянського суспільства ми би наблизилися, якби історія склалася по іншому і не пішов трагічно із життя цей великий українець.


Сергій СОЛОМАХА,
секретар координаційної ради Чернігівського міського об'єднання "Сіверяни", учасник боротьби за незалежність України та розбудову Української держави

Відокремлювати особистість В. Чорновола як політика нового неординарного мислення серед інших борців за волю України я почав ще на початку 1989 року, коли прочитав в одному з перших українських самовидань його думки про можливий федеративний устрій України на шляху до незалежності. Саме завдяки В. Чорноволу вперше дізнався, що Чернігівщина - це частина Гетьманщини. В подальшому, вже як член демократичної депутатської групи "Чернігів" в Чернігівській міській раді, постійно використовував, напрацьовані на Галичині, і в першу чергу Львівською обласною радою, яку очолював В.Чорновіл, ідеї та практичні кроки щодо розвитку місцевого самоврядування. Після провалу серпневого путчу саме за ініціативи В. Чорновола група "Чернігів" отримала матеріали (які в Чернігові були знищені) про плани керівництва компартії під час путчу. Завдяки цьому вдалося провести розслідування подій під час смути в Чернігові досить оперативно і всебічно.
Тому приїзд у листопаді 1991 року кандидата в Президенти України В'ячеслава Чорновола депутатською групою "Чернігів" був сприйнятий з піднесенням, бо В. Чорновіл розглядався як єдиний кандидат від демократичних сил, в першу чергу завдяки його діяльності на рівні місцевого самоврядування.
За дорученням групи "Чернігів" разом з головами міської ради та облвиконкому холодного листопадового вечора довелося офіційно зустрічати кандидата в Президенти, голову Львівської обласної ради В'ячеслава Чорновола на Красній площі. У свої неповні 54 роки В. Чорновіл здавався старшим свого віку і занадто втомленим. Після традиційних привітань попросив терміново знайти термос для приготування спеціального гарячого трав'яного настою, бо спілкувався тихо і з якимсь надривом. Свій термос він загубив десь по дорозі до Чернігова, коли фактично втік після зустрічі з виборцями, які не хотіли його відпускати. Проблему з горлом пояснив болячками, що були отримані під час перебування на засланні. Тож без термосу він взагалі буде небоєздатним як кандидат у Президенти під час зустрічі з виборцями. Термос з потрібним настоєм для В. Чорновола довелося діставати мені. Коли, нарешті, дістався до переповненого залу, де відбувалася його зустріч з чернігівцями, побачив В. Чорновола на трибуні, з якої він скрипучим, але повним впевненості голосом переконував чернігівців, що Україна мусить бути і буде незалежною і соборною. Тільки після закінчення виступу мені вдалося передати йому термос. Після промови В. Чорновіл, як завжди, продовжив спілкування з виборцями та відповідав на питання. Але мало хто здогадувався, як важко йому давалися такі зустрічі.
Мені здається, що саме за щирість і відвертість у такому прямому спілкуванні його любили, йому довіряли мільйони українців. Ціною цього була нещадне ставлення до себе. Він жив і боровся для людей. Сьогодні я переконаний, що жертовна державотворча діяльність у 90?ті роки XX ст. коштувала йому один рік за три.


Андрій ГЛУХЕНЬКИЙ
депутат Новозаводської районної ради м. Чернігова, голова Чернігівської обласної організації Української народної молоді

Вперше я побачив і почув В'ячеслава Максимовича Чорновола у Чернігові в листопаді 1995 року. Це була зустріч з жителями м. Чернігова, що проходила у великому залі Палацу культури хіміків. Переповнений зал, стоячи, оплесками зустрічав В'ячеслава Максимовича. Через мить він почав говорити. Говорив просто і ясно: і ставало зрозумілим, чому у нас негаразди, чому ми бідні, як вирішити проблеми. Із завмиранням серця слухав я, тоді ще юнак, полум'яний виступ В'ячеслава Максимовича, чудесний тембр його голосу. Тоді мені найбільше запам'яталося, як Чорновіл міг стисло і влучно вмістити суть в кілька речень. Після його виступу було зрозуміло - Україна переможе!
Ще дорогий спогад. Символічно, що у січні 1998 р. В. Чорновіл під час вшанування Героїв Крут на місці їхнього подвигу закликав громадськість і державу створити пантеон на їх честь. Цей задум великого українця вже реалізований, але нашому народові, політикам і державі треба духовно піднятися до рівня цих героїв. Саме це мав на увазі Чорновіл.
На мою думку, вся політична діяльність В'ячеслава Чорновола була спрямована, передусім, на створення в Україні підвалин для побудови громадянського суспільства. Народний Рух України для цієї мети був одним із найбільш придатних інструментів. У першу чергу тому, що він об'єднав більшість прихильників незалежності України, коли вона ще була під великим знаком питання. В свою чергу, приналежність до НРУ та саме слово "рухівець" стали символом патріотизму, ознакою національної свідомості.
Звичайно, що ми ? члени цієї партії, як і багато інших громадян нашої держави, переконані, що національна несвідомість ? це духовна порожнеча, відсутність правильних орієнтирів. Саме через руйнацію національної свідомості стала можливою деградація значної частини українства.
Факти свідчать про те, що акцентування на духовний, національний аспект дає часто вражаючий не тільки політичний, але й економічний ефект. Згадаймо, для прикладу, держави колишньої радянської Прибалтики або наших сусідів: ту ж Польщу, Угорщину, Словаччину. Який великий крок упродовж останнього десятиріччя зроблено цими країнами. І то немалою мірою завдяки возведенням до висот державної політики національної свідомості, консолідацією народу цих країн довкола національної ідеї. Все це добре розумів В'ячеслав Максимович, і тому у своїй діяльності він наголошував на ідеї розбудови саме української України. Я з особистого досвіду вражень про Чорновола однозначно підкреслюю - він любив свій народ, завжди з повагою та гордістю говорив про нього.
Життя і смерть В. Чорновола уже винесені за часові межі, він в Україні й для України назавжди. Як представник молодої ґенерації українців і депутат Новозаводської районної ради міста Чернігова переконаний, що найкращим вшануванням його пам'яті - бути вірними заповітам Чорновола, служити своєму народові по совісті. Вважаю необхідним негайне перейменування однієї з вулиць Чернігова на честь цього Героя України.