 |
 |
06 січня
2009 р.
Головна
укр | рос
| ЧИ ПРАВДА, ЩО... |
|---|
| Аналітика та дослідження |
|---|
| Наші партнери |
|---|
| Хто є хто на Чернігівщині |
|---|
| Архів |
|---|
| ЧЕРНІГІВСЬКИЙ МОНІТОР ЦЕ... |
|---|
| ЗВІТ ГМ ОПОРА ЩОДО ЗЛОВЖИВАНЬ В СФЕРІ МЕДИЦИНИ М. ЧЕРНІГОВА |
| 18.03.2008 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Закон України "Про боротьбу з корупцією" визначає корупцію як діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямовану на протиправне використання наданих їм повноважень для отримання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг. Тобто, корупція направлена на те, щоб з вигодою використовувати владу, якою наділені посадові особи і працівники державного апарату. Згідно з соціологічними опитуваннями 90% пацієнтів не задоволені рівнем надання послуг медичними установами (наближено така сама кількість лікарів – умовами своєї праці). А процес надання цих послуг не можна назвати еталоном прозорості. І це є найголовнішим. Адже з боку споживача послуг виникає привід для недовіри, а з боку надавача цих послуг – спокуса скористатися недосконалою системою на власну користь.
Відповідно до Кримінального Кодексу України одержання хабара передбачає наявність службової (посадової) особи, яка використовує надану їй владу або службове становище в інтересах того, хто дає хабара або третьої особи.
Таким чином за хабарництво можна притягнути лікаря-терапевта чи головного лікаря, які мають право підпису та оформлення документів. Якщо ж це, наприклад, медсестра то щодо неї наведена стаття Кримінального кодексу в даному випадку не поширюється. Так само важко довести провину лікаря, який безпосередньо чи через іншого медпрацівника просить гроші за лікування чи огляд пацієнта.
Таким чином, хоча на лікарів й розповсюджується поняття про хабарництво, в цій сфері все одно залишається безліч не з’ясованих моментів.
Відповідно, неоднозначними і фактично не з’ясованими лишаються відповіді на ряд запитань. Що взагалі вважати вимаганням хабара? Тільки тоді, коли пацієнтові кажуть, що він не отримає лікування, якщо не віддячить лікареві? А в усіх інших випадках, якщо це жест доброї волі самого пацієнта, то чому б і ні. А що робити у випадках, коли людину, фактично, ставлять в умови, коли від такої «подяки» може залежати здоров’я чи життя близької людини.
Відповіді на ці запитання повинен дати в першу чергу законодавець змінивши та удосконаливши відповідні норми вітчизняного права.
Отже, потрібно розрізнити поняття вдячність і хабар настільки, щоб пацієнт був впевнений, що його наявність чи відсутність ніяким чином не вплине на його лікування. Або ж відмовитися від будь-яких подарунків взагалі.
ОПИС ПРОБЛЕМИ
Саме скрутним становищем галузі охорони здоров’я пояснюють те, що фактично за все в наших міських лікарнях доводиться платити (медичні заклади міста фінансується з міського бюджету лише на близько 82 % від мінімальної потреби). Таким чином, частина фінансування перекладається на плечі пацієнта за рахунок сплати благодійних внесків та платних послуг.
Саме тому предметом нашого дослідження стали характер і прозорість надходжень коштів до медичних закладів міста не з міського бюджету, а за рахунок фінансово-господарської діяльності лікарень (надання в оренду приміщень, платних послуг, благодійні внески), ефективність фінансово-господарської діяльності. А також дотримання при цьому прав пацієнта на здоров’я та безкоштовну медицину та відповідність фінансово-господарської діяльності медичних закладів вітчизняному законодавству.
Висновки
1. Стосовно системи роботи лікарні:
На сьогодні з місцевого бюджету міські лікарні міста Чернігів фінансуються в середньому на 80% від мінімальної потреби, що є недостатнім. Більша частина суми йде на виплату заробітної плати та комунальні платежі, які через застарілість будівель та технічних мереж є дуже високими. Враховуючи недостатність фінансування по всій країні, лікарням дозволено займатися фінансово-господарською діяльністю (надання платних послуг, в оренду приміщень, прийом благодійних внесків) з метою збільшення коштів, необхідних для фінансування лікарні.
Відповідно до законодавства саме на головного лікаря, окрім суто медичних питань, пов’язаних із покращенням надання медичної допомоги пацієнтам, лягає повна відповідальність щодо забезпечення лікарні необхідними коштами для її існування. З цим не завжди може справитися людина за браком спеціальної освіти та елементарного часу.
Вибір першочергових потреб, на які спрямовуються кошти від благодійних внесків, залежить від однієї людини – головного лікаря. Він не завжди може співпадати з думкою решти персоналу або пацієнтів стосовно того, на які саме першочергові потреби потрібно було використати кошти.
Офіційні надходження від фінансово-господарської діяльності все-одно не покривають той мінімум, який необхідних для нормального забезпечення роботи лікарні. Незважаючи на це, в ході дослідження були зафіксовані ряд порушень законодавства, що свідчать про економічні зловживання в медичні сфері та порушення прав пацієнтів, зокрема, на безкоштовну медицину.
Жодна лікарні міста всупереч законодавству не надає повної інформації про те, які саме послуги в ній має право надавати та умови їх надання.
Медичні працівники не завжди надають інформацію пацієнтам стосовно їхніх прав при оплаті благодійного внеску чи добровільної компенсації.
В лікарнях міста часто не дотримуються принципу добровільності під час прохання сплатити благодійний внесок, а подають це як обов’язкову оплату (платну послугу).
В лікарнях зафіксовані порушення законодавства України щодо порядку отримання та оприбуткування благодійних внесків, що свідчить про надходження до лікарень коштів, які офіційно не фіксуються.
Так як медичний працівник є фактично єдиним джерелом знань для пацієнта, останні часто не знають, те що в них просять сплатити, є обов’язковим чи за бажанням, а також про порядок цієї оплати згідно законодавства.
Разом з тим було зафіксовано низьку готовність протистояти порушенню власних прав та дотриманню медичними працівниками законодавства. На це також впливають у своїй сукупності такі фактори:
Власне не знання прав стосовно благодійних внесків, порядку оплати тощо.
Критична ситуація, в якій перебуває хворий, звертаючись до лікаря. Зазвичай, пацієнт готовий піти на все аби отримати необхідну допомогу, при цьому він готовий закрити очі на порушення законодавства або й сам його порушувати, якщо за певних обставин для нього це є зручнішим.
Відсутність альтернативних медичних закладів. Часто пацієнти бояться налаштувати проти себе медичний персонал лікарні, так як за умов територіально-адміністративного принципу обслуговування пацієнтів та недостатньої кількості приватних чи інших клінік, фактично, міська лікарня залишається єдиним закладом, до якого можна звернутися за певною допомогою.
Не значна сума окремо взятого благодійного внеску, яку краще заплатити, ніж налаштовувати проти себе персонал лікарні.
Відсутність віри в рішення справи на користь пацієнта при зверненні до вищестоящих структур або суду.
Звичаєва корупція населення на фоні жалю до низької заробітної плати лікарів та їхньої важкої праці.
Стосовно хабарів у медичних закладах, ми дійшли висновку, що поряд із вимаганням хабарів з боку лікарів, в більшості випадків пацієнти самі пропонують певні винагороди за власне лікування. Таким чином, ми маємо констатувати наявність певної культури або звичаю, що підкріплюється бажанням висловити вдячність лікареві за свою роботу та отримати добре ставлення до себе в майбутньому.
Рекомендації:
Розділити посади головного лікаря, який має займатися питаннями суто медицини, та менеджера, до повноважень якого входило фінансово-господарська діяльність, включно з пошуком та збільшенням надходжень до медичного закладу.
Залучити персонал лікарні, а також органи місцевого самоврядування, профільні організації, експертів та представників громадськості до прийняття рішення стосовно найбільш ефективного використання коштів, які надходять від благодійних внесків (Наприклад, запровадити колегіальний орган або призначати зустрічі, колегії тощо).
Оптимізувати витрати лікарень на комунальні платежі, шляхом запровадження енергозберігаючих технологій (наприклад, утеплення вікон тощо).
Збільшити частку позабюджетних надходжень за рахунок підвищення орендної плати, збільшення кількості платних послуг, підвищення прозорості надходжень від благодійних внесків.
Забезпечити умови, при яких пацієнт володітиме повною інформацією про види послуг, які надає конкретна лікарня на платній основі та особливості їх надання.
Забезпечити умови, при яких буде чітко зрозуміло, в яких випадках оплата є обов’язковою, а в яких – це благодійний внесок або добровільна компенсація (Повідомлення при вході до кабінету тощо).
Забезпечити більш ефективні методи контролю, при яких внесення добровільних компенсацій здійснювалося б виключно через банк або касу лікарняного закладу (Наприклад, оголошення в приміщенні лікарні про оплату благодійних внесків лише через банк чи касу із зазначенням місця, куди звертатися, якщо медичний працівник пропонує заплатити безпосередньо в руки).
Забезпечити інформування населення стосовно їхніх прав та правил щодо благодійних внесків та добровільних компенсацій, а також процедури їх оплати.
Внести зміни до законодавства (зокрема, до Кримінального кодексу України), за якими можна було притягнути до відповідальності у випадку фактичного порушення добровільності благодійного внеску чи добровільної компенсації.
Провести інформаційно-просвітницьку кампанію в медичних закладах міста стосовно прав пацієнта та обов’язків лікарів.
Забезпечити умови, за яких знання своїх прав стосовно кожної конкретної ситуації було забезпечено повністю та не залежало від бажання медпрацівника повідомити про це чи ні.
Загалом про лікарняні заклади міста Чернігів
Всього на території міста Чернігів працює чотири міські лікарні (за виключенням спеціалізованих медичних установ та медичних закладів, що перебувають в підпорядкуванні області та Чернігівського району).
Вони являються об’єктами спільної власності територіальної громади міста Чернігів, тобто перебувають у комунальній власності і прямо підпорядковуються управлінню охорони здоров’я Чернігівської міської ради.
Кожна лікарня обслуговує населення, яке проживає на закріпленій за нею території. Найбільше пацієнтів обслуговують перша та друга міські лікарні. Вони розраховані відповідно на 409 та 610 стаціонарних ліжок (згідно з даними за 2006 рік). Тоді коли третя – 280, четверта – 153 лікарняні ліжка. Таким чином 70 % хворих припадає на першу та другу міські лікарні (відповідно 13419 та 15874 чоловік за рік), а решта розподіляються між третьою та четвертою (відповідно 8854 та 3659 чоловік за рік).
Лікарні фінансуються з місцевого бюджету. В бюджеті на 2007 рік було закладено фінансування майже на 82 % від мінімальної потреби загалом для всіх лікарень.
Мінімальна потреба – це той мінімум коштів, що має виділятися на лікарню, в який включена оплата праці працівникам, комунальні платежі в повних обсягах, а також забезпечення продуктами харчування пацієнтів та найпростішими медикаментами по залишковому принципу.
Найбільше коштів з міського бюджету йде на покриття комунальних платежів. Наприклад, минулого року в Чернігівській лікарні №2 80% від коштів, виділених з міського бюджету, пішло на оплату праці, 12% - на комунальні витрати, і тільки 8% - на інші потреби лікарні.
Виділення коштів на кожну з лікарень не є однорідним. На фінансування першої та другої лікарень з міського бюджету виділяється більше коштів від необхідної мінімальної потреби лікарні. Так, на 2007 році було затверджено кошторисом по загальному фонду з міського бюджету для лікарні №1 – 15 637 998 грн., що становить 90,7 % від мінімальної потреби; для лікарні № 2 – 22 007 715 грн., що становить 89 % від мінімальної потреби; Для лікарні №3 – 8 738 885 грн., тобто 78,3 % від мінімальної потреби; Для лікарні №4 – 4 495 841 грн., тобто 69,1 % від мінімальної потреби лікарні.
Таблиця 1
Станом на грудень 2007 року лікарні міста вже були профінансовано в середньому на 68,1 %. Відповідно, до кінця року в середньому на медичні заклади мали встигнути перерахувати ще 8 334 338 грн., що становить 13,9 % від мінімальної потреби.
Також з міського бюджету на лікарні йдуть кошти з бюджету розвитку для ремонтів, покращення технічного стану тощо. В основному надається вибірково. Наприклад, на ремонт даху в приміщенні, що належить Чернігівській міській лікарні №1, було виділено з міського бюджету 580 000 грн.
У зв’язку з недостатнім фінансуванням, відповідно до законодавства лікарні мають право займатися фінансово-господарською діяльністю, що є додатковим джерелом надходжень для покриття витрат. Відповідно до статутів лікарень до такої діяльності входять платні послуги, добровільні пожертвування юридичних та фізичних осіб, від страхових кампаній за лікування застрахованих громадян, надання в оренду майна та інших джерела надходжень, що не суперечать законодавству.
Кошти від фінансово-господарської діяльності надходять на баланс закладу та розподіляються за кошторисом, затвердженим Управлінням охорони здоров’я Чернігівської міської ради. Відповідно до даних, отриманих з управління, Чернігівські міські лікарні отримали такі надходження від своєї фінансово-господарської діяльності (так як дані за 2007 рік надаються без врахування останнього місяця, а також з метою порівняти цифри, наводимо дані за 2006 та 2007 роки):
Таблиця 2
Щодо благодійних внесків, то у випадку, коли цілі використання коштів не зазначене благодійником, рішення про їх використання приймає головний лікар відповідно до першочергових потреб закладу. Так само в його обов’язки входить пошук шляхів надходження додаткових ресурсів, їх запровадження та менеджмент.
За свою фінансово-господарську діяльність чернігівські міські лікарні звітують перед управлінням охорони здоров’я і фінансовим управлінням міської ради, управлінням державного казначейства України, які здійснюють контроль за надходженнями та видатками лікарень.
Таблиця 3
Як видно з наведених таблиць, якщо до коштів, які виділяє міський бюджет, додати надходження за рахунок фінансово-господарської діяльності кожної з лікарень, все одно вони ледь покривають мінімальні потреби лікарень.
Відповідно, на головного лікаря, окрім суто медичних питань, пов’язаних із покращенням надання медичної допомоги пацієнтам, лягає значна відповідальність щодо забезпечення лікарні необхідними коштами для її існування.
ПЛАТНІ ПОСЛУГИ
А. Доступність інформації для громадян.
Володіння повною інформацією про перелік послуг, які може надавати лікарня на платній основі, є дуже важливим. Адже під час опитувань у лікарнях, а також на основі аналізу соціологічного дослідження ми дійшли висновку, що пацієнти не завжди розуміють різницю між платними послугами та добровільними компенсаціями, які вони можуть сплатити, після отримання певної послуги за власним бажанням.
Останнє пацієнтами сприймається так само як обов’язкова оплата. Під час опитування в міській лікарні №2 троє з п’ятьох вважали платними послуги, які їм надавали в лікарні, але вони не підпадали під категорію «медичні огляди» (платна послуга, яку має право надавати лікарня №2) в тому розумінні, в якому це зазначено в Постанові Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. № 1138 про «Перелік платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров’я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах». Те саме було виявлено в цій лікарні і методом польових досліджень. Медичний працівник, який робить флюорографію, перед або після здійснення процедури прямо повідомляє пацієнтові, що послуга є платною – 3,50 грн. Хоча в дійсності ця послуга не входить до переліку платних. При чому в більшості випадках пацієнти віддавали йому гроші безпосередньо в руки. Виняток, становить тоді, коли пацієнт уточнював, куди він має сплатити. Після цього його направляли до відділення банку.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. № 1138 про «Перелік платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров’я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах» лікарняні заклади мають право надавати певні види своїх послуг на платній основі. Перелік цих послуг є чітко визначеним та затверджується Управлінням охорони здоров’я обласної адміністрації для кожної лікарні окремо.
Міські лікарні міста Чернігів мають право надавати платні послуги згідно з затвердженим переліком. Але, як виявилося, інформацію щодо цього отримати дуже складно.
У відповідях на звернення від ОПОРИ лікарні №1 та 2 такий перелік не надали. Не зважаючи на те, що перелік платних послуг затверджується управлінням охорони здоров’я ОДА, наше звернення було відразу переведено на міське управління. Пояснили це тим, що всі питання щодо лікарень міста Чернігів належать до відомства міської влади. У міському управлінні охорони здоров’я відповіли, що володіння такою інформацією не належить до їх компетенції та порадили спитати Управління охорони здоров’я Чернігівської ОДА або безпосередньо лікарні міста. Відповідно, зробивши коло, запитання так і не знайшло відповідь.
Щоб дістати затверджені переліки платних послуг, які мають право надавати Чернігівські міські лікарні, нам довелося його знаходити і діставати ледь не шпигунським методом.
Отже, якщо громадській організації, шляхом численних запитів та листів так і не вдалося отримати перелік платних послуг, що надаються в медичних закладах міста, то можна впевнено стверджувати, що для пацієнта ця інформація є не більш доступною.
Відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства фінансів України від 18 грудня 1997 року N 358/273 «Про затвердження Порядку надання платних послуг у державних (комунальних) закладах, установах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та одержання добровільної компенсації від хворих», заклади охорони здоров'я зобов'язані забезпечити громадян безплатною, доступною та достовірною інформацією щодо порядку надання платних послуг, яка повинна включати відомості про місцезнаходження цих закладів (в тому випадку, якщо виділені окремі структурні підрозділи), режим роботи, перелік платних послуг, порядок їх оплати та відомості про пільги для окремих категорій громадян.
Методом «польового дослідження» на прикладі міських лікарень № 1 і № 2 ГМ ОПОРА перевірила доступність та достовірність інформації щодо переліку та надання платних послуг. В жодній з визначених лікарень не було розміщено повного переліку платних послуг, які може надавати лікарня, де було б зрозуміло, що цей перелік є вичерпним. Інформація про платні послуги в лікарнях є неповною.
В міській лікарні №1 для надання платних послуг виділені окремі кабінети, перед якими розміщено оголошення з повідомленням про те, що тут надаються платні послуги. При чому в кабінеті для проведення медичних оглядів зазначено, яка саме послуга надається, ціна та пільги для окремих категорій населення. Хоча не було посилання на затверджений перелік чи Постанову Кабінету Міністрів про «Перелік платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров’я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах» про можливість надання цієї послуги із зазначенням виключення для осіб, які отримують посвідчення водія транспортних засобів за направленням органів державної служби зайнятості. На дверях кабінету, де можна отримати стоматологічну допомогу (визначена для цієї лікарні в переліку платних), зазначено про те, що в ньому послуги надаються на платній основі, але відсутня інформація, які саме послуги, а також інша необхідна інформація.
В Чернігівській міській лікарні №2 інформація про те, коли проходять медичні огляди (єдина платна послуга) знаходиться біля реєстратури. Але на ній не зазначено пільг для окремих категорій, а також посилання на законодавство та документи, що підтверджують право надавати цю послугу. В оголошенні не зазначено місця, де відбуваються ці огляди, але як нам повідомили в лікарні, це відбувається в кабінеті одного із заступників головного лікаря.
Не володіння пацієнтами повною інформацією про платні послуги, які можуть надавати лікарні, може бути приводом для порушень з боку персоналу.
В. Аналіз платних послуг, які мають право та надають лікарні міста Чернігів.
Чернігівські міські лікарні мають право надавати такі види платних послуг:
Таблиця 4
Ми порівняли відповідність платних послуг, затверджених Управлінням охорони здоров’я Чернігівської ОДА до Постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров'я та вищих медичних закладах освіти» від 17 вересня 1996 р. N 1138 з подальшими редакціями. В даному документі чітко визначено характер та умови надання відповідних послуг. Зокрема, поняття «медичні огляди» регламентуються статтею 8 та чітко обмежується такими випадками:
а) отримання посвідчення водія транспортних засобів (крім випадків, коли медичні огляди проводяться за направленням органів державної служби зайнятості);
б) попередні профілактичні медичні огляди при прийнятті на роботу (крім випадків, коли медичні огляди проводяться за направленням органів державної служби зайнятості);
в) отримання дозволу на право отримання та носіння зброї громадянами, а також відповідні профілактичні медичні огляди;
г) для отримання виїзної візи (крім службових відряджень державних службовців та при виїзді на лікування).
Всі Чернігівські міські лікарні (№1,2,3,4) мають право надавати платні медичні огляди, але із зазначеними обмеженнями. В усіх інших випадках проведення медичного огляду має бути безкоштовним. Якщо громадянин, наприклад, захоче пройти медичний огляд з винесенням висновку про стан здоров'я за власним бажанням, тобто без направлення лікаря, він має право це здійснити безкоштовно. Адже в переліку платних послуг, затвердженого Кабінетом Міністрів такий випадок регламентується статтею 13. «Лабораторні, діагностичні та консультативні послуги за зверненнями громадян, що надаються без направлення лікарів», яка не входить до затверджених Управлінням охорони здоров’я Чернігівською ОДА переліків платних послуг, що можуть надавати чернігівські міські лікарні. Хоча в попередніх редакціях Переліку до 2005 року до медичних оглядів також входило і огляд громадянина за власним бажанням.
В міській лікарні №1 проводять медичні огляди лише для отримання водійського посвідчення та зброї. В решті випадків у лікарні просять звернутися до Чернігівської обласної лікарні.
Зубне протезування визначається статтею 9 про протезування в тому числі зубне, вушне, очне. Цей вид послуги мають право надавати на платній основі тільки Чернігівська міська лікарня №3, а також Міська стоматологічна допомога.
Стоматологічна допомога регламентується статтею 11 та має подаватися населенню госпрозрахунковими відділеннями, кабінетами закладів охорони здоров’я. Такі послуги мають право надавати на платній основі Чернігівські міські лікарні №1 та 3, а також Міська стоматологічна допомога.
На скільки нам стало відомо, якщо послуги, затверджені по місту загалом, не є визначеними для конкретної лікарні, то ці послуги в ній не надають взагалі. Наприклад, в поліклінічному відділенні лікарні №2 нам повідомили, що стоматологічні послуги в них не надають (не визначені в переліку платних).
Саме існування платних послуг не є порушенням права на безкоштовну медицину при умові, якщо будуть дотримані всі вимоги стосовно процедури отримання та реалізації цих послуг, що не можливо без забезпечення населення інформацією стосовно кожного з цих етапів.
БЛАГОДІЙНІ ВНЕСКИ
Відповідно до положень ст.18 Закону України «Основи законодавства про охорону здоров’я», визначено, що всі заклади охорони здоров’я мають право використовувати для підвищення якісного рівня своєї роботи кошти, добровільно передані підприємствами, установами, організаціями і окремими громадянами. Постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 року № 1222, передбачено, що ці кошти можуть передаватися у будь-якій формі на видатки за напрямками, визначеними благодійниками. Якщо ж благодійником такі напрямки не визначені, то шляхи спрямування благодійного внеску визначаються керівником установи, тобто головним лікарем відповідно до першочергових потреб, пов’язаних з діяльністю закладу. Більшість благодійних внесків від громадян міста перераховуються без вказівки їх цільового призначення, а значить остаточне рішення щодо долі більшості коштів від благодійників приймає головний лікар.
Кошти, що надходять як благодійні внески у грошовій формі, згідно зі статтею 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 р. №1222 «Про порядок отримання благодійних (добровільних) внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб бюджетними установами і закладами освіти, охорони здоров’я, культури, науки, спорту та фізичного виховання», надходять на рахунок «Суми за дорученням».
Так би мовити різновидом благодійної допомоги є добровільні компенсації за надані їм медико-санітарні послуги, які не входять до переліку платних. Згідно зі статтею 1.4 Наказу Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства фінансів України від 18 грудня 1997 року N 358/273 «Про затвердження Порядку надання платних послуг у державних (комунальних) закладах, установах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та одержання добровільної компенсації від хворих», добровільні компенсації - це відшкодування хворими витрат за надання медико-санітарної допомоги, яка приймається виключно на підставі заяви хворого.
Ці кошти зараховуються на поточні бюджетні рахунки і використовуються на загальних підставах на покриття поточних витрат закладу для відновлення видатків, що компенсуються (стаття 4.4. Наказу Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства фінансів України від 18 грудня 1997 року N 358/273 «Про затвердження Порядку надання платних послуг у державних (комунальних) закладах, установах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та одержання добровільної компенсації від хворих»).
Благодійні внески є одним з тих позитивних моментів, які допомагають вижити лікарням за умов їх недостатнього фінансування. Але ключовою ознакою благодійного внеску та добровільної компенсації є їх добровільність.
На основі роботи, яка була проведена представниками ОПОРИ в рамках проекту «Гідна Україна», та даних отриманих з офіційних установ, не завжди в лікарнях міста Чернігів дотримуються принципу добровільності при пропонуванні сплатити благодійний внесок.
За даними соціологічного опитування, проведеного громадянською мережею ОПОРА біля чотирьох міських лікарень міста 65,3% респондентів просили сплатити благодійний внесок або вони розуміли, що вони сплачують саме благодійний внесок.
Трапляються випадки, коли медичні працівники не пояснюють, що те, що їм пропонують сплатити є благодійним добровільним внеском, а просто зазначають, що послуга є платною. Зокрема, під час польового дослідження волонтери Мережі перевірили на добровільність оплату внеску за флюорографію в другій міській лікарні №2. До або після проходження процедури медичний працівник повідомив прямо, що послуга є платною – 3,50 грн. При чому, було зрозуміло, що потрібно сплачувати просто йому. Лише після заперечення він сказав, що можна заплатити у відділення банку. Хоча при цьому наполягав, щоб йому занесли чеки, що свідчать про оплату. Нами не було зафіксовано випадку, коли працівник лікарні пояснив, що оплата є добровільною та роз’яснив права пацієнта.
Іноді пацієнта ставлять в умови, коли він не розуміє, що він має право не платити за дану процедуру. Спираючись на проведене польове дослідження в міській лікарні №2, ми перевірили добровільність такого виду благодійного внеску, як оплата за перебування на стаціонарі, що визначений в розмірі 25 грн. На запитання волонтера Громадянської мережі ОПОРА, медичний працівник довідкової в міській лікарні №2 відповів, що для перебування на стаціонарі хворого, окрім постільної та особистої білизни, посуду тощо, потрібно сплатити в касу на першому поверсі 25 грн. В касі повідомили, що сюди сплачують за перебування на стаціонарі в розмірі 25 грн. На запитання, чи потрібно ще щось сплатити, куди і скільки це може коштувати взагалі, в касі відповіли, що далі мені пояснять і це залежить від того, що пропише лікар. На запитання, чи оплата за стаціонар обов’язкова, медпрацівник мовчки ствердно кивнула головою. Це сталося 7 лютого 2008 року наближено з 10.00 до 10.20.
Громадянин К. проходив медичне обстеження, для якого йому потрібно було здати аналізи та пройти УЗІ в міській лікарні №2. В кабінеті, для здачі аналізів в нього запитали про наявність медичних рукавичок, яких не було. Таким чином громадянинові запропонували піти купити в аптеку або придбати на місці за 2 грн. Пацієнт зробив останнє, щоб знову не стояти в черзі. Для обробки результатів йому сказали віднести аналізи в іншу кімнату, де він мав щось заплатити. В тій кімнаті в нього забрали аналізи та сказали покласти 5 грн. в паперову коробку з написом «благодійні внески», що той і зробив. Порушення з боку лікарні: медичні працівники не мають право продавати ліки чи медичні засоби тощо, адже це належить до компетенції аптек; благодійні внески мають оформлюватися належним чином – через касу, банк або заповнення квитанції. Помилка пацієнта: дав кошти безпосередньо в руки медичному працівникові, не знаючи того, що медпрацівник не має право продажу; при наданні благодійного внеску не спробував заперечити, хоча був не задоволений ситуацією, при тому не наполіг, щоб його внесок був оформлений належним чином. Даний випадок є більш ілюстративним та не стосується всієї системи прийому аналізів у громадян.
Біля реєстратури в першій та другій міських лікарнях знаходяться вивіски зі зверненням до населення вносити благодійні пожертви у зв’язку із недостатнім фінансуванням галузі. Але як показали конкретні випадки, цих заходів не достатньо аби захистити належним чином право пацієнта від вимагання оплати з боку персоналу.
За даними перевірки Прокуратури Чернігівської області в 2006 році під виглядом благодійної допомоги послуги медичних установ надаються за плату. З хворих стягується плата за надані медичні послуги, які вносяться в якості «добровільної компенсації».
У висновках тієї ж прокуратури зазначено, що громадяни ставляться в такі умови, при яких отримання послуги в комунальних закладах охорони здоров’я прямо залежить від внесення ними «добровільних пожертвувань». Подібні порушення зафіксовані Прокуратурою також стосовно інвалідів, пільгових категорій громадян, громадян похилого віку та дітей. Хоча конкретних прикладів Прокуратура у своїй відповіді не наводить. Не зважаючи на зауваження прокуратури, повністю викорінити такі випадки у лікарнях поки що не вдалося.
В адміністрації лікарні запевнили, що такі випадки є поодинокими і до них ставляться негативно.
Згідно соціологічного дослідження проведеного ОПОРОЮ 31,7% громадян хоча б раз відмовлялися сплатити благодійний внесок. Порівнюючи не часто, в 9% випадків, пацієнта відмовлялися обслуговувати. Але в основному якість послуги не змінювалася (60%).
В лікарні №2 волонтерами Громадянської мережі ОПОРА були проведені опитування пацієнтів та медичних працівників. Пацієнти засвідчили, що за всі види послуг, які їм надавали, їх просили сплатити, включаючи перебування на стаціонарі, кардіограму, флюорографію, аналізи тощо.
Пацієнти часто не вірять у вирішення справи на їх користь при зверненні до відповідних структур. Дійсно, покарати за факт вимагання благодійного внеску. Законодавством чітко не регламентується покарання за порушення добровільності внесення благодійної пожертви. Вимагання сплатити за медичну послугу, яка не є платною, важко прирівняти до вимагання хабаря згідно зі статтею 368 Кримінального кодексу України, тим більше, якщо ці кошти надійдуть на відповідні рахунки.
Факт наполягання на сплаті благодійного внеску важко довести. Якщо пацієнт погодиться сплатити, а потім звернеться до правоохоронних органів, то не буде існувати факту злочину, адже на чеку буде зазначено «добровільний внесок». Якщо ж пацієнт відмовиться сплатити і повідомить про факт наполягання правоохоронцям, йому важко буде довести, що від сплати чи не сплати такого внеску залежало отримання цієї послуги чи його подальше перебування в лікарні. Тим більше, суми благодійних внесків не значні. А для відкриття кримінальної справи необхідно, щоб потерпілий поніс збитків не менше ніж на 600 грн. Оперативні роботи з цього приводу організувати дуже важко.
Витрати на лікування для більшості чернігівців є досить відчутними, зважаючи на кількість благодійних та інших внесків протягом лікування, а також високу вартість ліків та не високі заробітні плати у більшості жителів міста. Лише для 28,2% чернігівців їх сукупність не впливає на сімейний бюджет. Для решти цей вплив є. При чому кожному третьому доводиться обмежувати себе в продуктах харчування та речах першої необхідності.
Підсумовуючи можна сказати, що в лікарнях міста трапляються випадки, коли під виглядом благодійної допомоги та добровільних компенсацій беруть гроші за залікування, що є прямим порушенням права на безкоштовну медицину. При чому готовність протистояти порушенню власних прав у пацієнтів дуже низька. Серед основних причин є незнання законодавства та власних прав з боку пацієнтів, а також небажання деяких медичних працівників, які є водночас майже єдиним джерелом інформації, забезпечити пацієнтів повними та достовірними відомостями в кожному конкретному випадку.
Щодо прозорості надходження платних послуг, благодійних внесків та добровільних компенсацій
Найбільше занепокоєння викликає те, що незважаючи на витрати, які несуть жителі міста перебуваючи на лікуванні, а також фінансове становище, в якому перебувають медичні заклади, не всі кошти від платних послуг, благодійних внесків та добровільних компенсацій потрапляють за призначенням.
Згідно з законодавством оплата за послуги та внесення добровільної компенсації проводяться або безпосередньо в касу закладу охорони здоров'я, або у відділення банку (згідно з рахунком). Використання коштів можливе після зарахування їх на поточний рахунок в установі банку (ст. 4.2. Наказу Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства фінансів України від 18 грудня 1997 року N 358/273 «Про затвердження Порядку надання платних послуг у державних (комунальних) закладах, установах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та одержання добровільної компенсації від хворих»). До того ж добровільні компенсації приймаються виключно на підставі заяви хворого (ст. 1.4 Наказу Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства фінансів України від 18 грудня 1997 року N 358/273 «Про затвердження Порядку надання платних послуг у державних (комунальних) закладах, установах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та одержання добровільної компенсації від хворих»).
Якщо брати до уваги результати соціологічного дослідження, майже в половині випадків (42,6%) оплата за надання медичних послуг здійснювалася безпосередньо працівникові медичного закладу. Лише в 9,7% - через банк, та 44,5% - офіційно через бухгалтерію. При сплаті благодійного внеску лише 46,5% пацієнтів заповнювали певну документацію, а решта (53,5%) віддавали цю суму медичному працівникові.
Під час проведення польових досліджень, було зафіксовано випадки, коли оплата благодійних внесків здійснювалася безпосередньо | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||