Чернігівська регіональна інформаційно-дослідницька служба на замовлення проекту "Чернігівський монітор" продовжує щомісячні соціологічні дослідження підтримки загальноукраїнських політичних партій, блоків та лідерів жителями міста Чернігова, а також дослідження рейтингів місцевих політичних організацій та політиків. Одночасно проводиться дослідження частоти та тональності згадувань про політичні партії та блоки у місцевих засобах масової інформації.

Рейтинги загальноукраїнських політичних сил та політиків у Чернігові

Рейтинги місцевих політичних організацій та політиків Чернігова

Коментувати результати дослідження та робити висновки проект "Чернігівський монітор" надає можливість кожному на власний розсуд, щоб не впливати та не маніпулювати висновками.

Про “народну війну” проти шведів у 1708–1709 рр. є кілька літописних звісток, спогадів, щоденникових записів учасників походу. І в чомусь сьогодні сумніватися – начебто марна річ. Але російські ЗМІ заповзято спекулюють цією темою: мовляв, населення активно виступило проти шведсько-українського союзу. А чи була насправді ота “народна війна”? Історик Логмель ще 1940 р. писав: “При наближенні ворога жителі розбігалися по лісах, спалюючи села і знищуючи всі запаси”.
Насправді ж, як відомо з депеш полкових офіцерів, Білорусію випалювала російська армія. П. Вершигора у дослідженні “Військова творчість народних мас. Історичний нарис” (Москва, 1961) зазначав: “Петро І, розгадавши напрямок руху шведської армії, наказав 4-тисячному загону російської кавалерії генерала Інфлянта випередити шведів і на їх шляху знищувати запаси продовольства, руйнувати дороги, мости. Цей загін перерізав шлях авангарду шведів, захопив Стародуб і Новгород-Сіверський” (с. 296). Далі дізнаємося, що ця російська частина вже 12 жовтня випалювала українські села (с. 297).
17 вересня 1708 року шведський перебіжчик Неман свідчив: голодні підрозділи армії Карла ХІІ “йшли все по місцях горілих”. Ад’ютант Петра І Ф. Бартенєв доповідав Меншикову, як війська російського генерала Інфлянта “деревни и мельницы кругом неприятеля все палили”. Похвальним фактом російська історіографія називає появу у цей час народних месницьких загонів. Насправді вигнаним із спалених сіл людям не залишилося нічого іншого, довідуємося з донесення того самого Ф. Бартенєва, “як собрася конпаниями” в лісах і, звісно, вважати своїм ворогом шведів, через яких вони потрапили у таку скруту.

Аналитический обзор рынка торговой и офисной недвижимости г. Чернигов 

Черниговская область имеет индустриально-аграрную структуру хозяйствования. Область занимает 5% территории страны, где проживает 2,5% населения Украины. Город Чернигов находится в северной улицах, таких как проспект Мира, проспект Победы, ул. Мстиславская, ул. Комсомольская, ул. Горького, ул. Киевская, ул. Щорса и др. В большинстве своем торговые объекты представляют собой встроенные помещения на первых этажах жилых зданий, а также в отдельностоящие торговые павильоны.
Чернигов находится в северной части Украины, и является центром Черниговской области, его  территория составляет 79 кв. км, 62% из которых –микрорайоны и кварталы. Город разделен на два административных района – Новозаводской и Деснянский. Чернигов – древнейший исторический центр Левобережной Украины с большим историко-культурным потенциалом. Компания «Соцмарт» провела комплекс исследований в г. Чернигов для «Depot Development Group» ( анализ существующего и перспективного рынка торговой и офисной недвижимости города, экспресс опрос посетителей торговых центров города для выявления параметров спроса и потребительских предпочтений) В данной статье приводятся выдержки из аналитического отчета по торгово - офисной недвижимости города Чернигов.
На сегодняшний день в Чернигове работает 781 магазин, общей торговой площадью 62388  кв.м, 334 предприятий общественного питания, на 20923 посадочных мест. Также в г. Чернигове функционируют 13 рынков, которые одновременно предоставляют 14,3 тыс. торговых мест. Почти 10% работающего населения осуществляют свою деятельность на рынках города.

Цей документ складено безпосередньо після подій 19-21 серпня 1991 року. В ньому знайшли документальне відображення події під час путчу "ГКЧП" на Чернігівщині і спроба їх дослідити. Факти і документи потрапили в цю Доповідь за ініціативою депутатів міської ради, що входили до демократичної депутатської групи "Чернігів". На сьогодні ця Доповідь залишається чи не єдиним документальним свідченням про події на Чернігівщині, що безпесередньо передували здобуттю незалежності Україною.
"Доповідь тимчасової комісії по перевірці діяльності на території м.Чернігова посадових осіб, органів влади, управління, громадських об'єднань і організацій у зв'язку з державним переворотом" на мові оригіналу оприлюднюється для широкого загалу вперше.

ДОКЛАД
временной комиссии по проверке деятельности на территории г.Чернигова должностных лиц, органов власти, управлений, общественных объединений и организаций в связи с государственным переворотом на основании Постановления Президиума Верховного Совета Украины от 26 августа 1991 года и VП сессии Черниговского городского Совета народных депутатов от 29 августа 1991 года

В состав комиссии избрано 22 депутата. Председателем избран Касперович С.Г., заместителями - Бабич В.И., Филиппенко В.М., секретарем - Соломаха С.В.

Фонд “Громадська думка”: “Чернігівці підтримують рішення міської ради
щодо відставки Віталія Гольця”

1, 2 серпня в місті Чернігові Фондом “Громадська думка” було проведено опитування громадської думки щодо резонансної події останнього часу: звільнення Гольця В.В. з посади секретаря Чернігівської міської ради. Опитуванням було охоплено 880 чернігівців, що репрезентували всі соціально демографічні групи виборців нашого міста. Похибка вибірки склала 2,6%.
Респондентам пропонувалося відповісти на два запитання:
– Як Ви оцінюєте Гольця В.В. на посаді секретаря Чернігівської міської ради?
– Чи підтримуєте Ви зняття Гольця В.В. з посади секретаря Чернігівської міської ради?
Відповідаючи на перше запитання тільки 3,4% респондентів повністю позитивно оцінили діяльність секретаря Чернігівської міської ради, “скоріше позитивно, ніж негативно” – 6,8%, “скоріше негативно, ніж позитивно” – 15%, негативно – 36,2%. 38,6% – заявили, що їм важко відповісти на це запитання.
Негативно до зняття Гольця В.В. з посади секретаря Чернігівської міської ради поставилось 7,8% респондентів, а 46,9% підтримали рішення депутатів міської ради. Сказали, що їм важко відповісти 45,3% опитаних чернігівців.
Фонд “Громадська думка”, не вперше вивчає ставлення місцевої громади до важливих питань розвитку Чернігова. Фонд розпочав свою діяльність з організації круглого столу: “Сто днів мера Олександра Соколова” та фінансував видання збірника “Сто дней в никуда”.

ВІДСТАВКА СЕКРЕТАРЯ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ МІСЬКРАДИ: ТАКТИЧНИЙ ВИГРАШ БАГАТЬОХ
І СТРАТЕГІЧНА ПЕРЕМОГА ОКРЕМИХ

І.

Мабуть відставка секретаря чернігівської міської ради Віталія Гольця стала найбільш резонансною подією у політичному житті міста за останні декілька місяців.
Її очікували вже с перших часів реінкарнації Олександра Соколова на посаді міського голови Чернігова наприкінці 2006 року. Мер, зустрівши партійно сформований депутатський корпус, вибрав іншу тактику - замість контрреволюції - певне "поглинання" новосформованої команди, використання її потенціалу для розвитку міста. І ключовою фігурою у цьому процесі став саме Віталій Голець. Вони знайшли спільну мову, а певні ключові механізми впливу на громаду перейняли на себе нові заступники.
Слабким місцем пана Віталія залишилися особисті стосунки з депутатським корпусом. С одного боку практично була сформована під керівництвом секретаря міської ради найбільша депутатська група, зростання якої зупинило введення імперативного мандату. З іншого - підвищення впливу однієї особи визвало занепокоєння, навіть у однопартійців.
Певна "вальяжність" публічного спілкування, іноді з елементами неповаги до віку та досвіду депутатів породила, особливо серед депутатів похилого віку стійке не сприяння Віталія Гольця, як секретаря міськради.
Останньою краплею стало, як вважають насамперед самі депутати міськради, зовнішнє втручання у зміну розкладу політичних сил у чернігівської міськраді. Тут з різних джерел називають різних "кукловодів", розшукуючи їх насамперед серед народних обранців. Бо тільки впливом київських "кураторів" можна пояснити те, що проти секретаря міської ради проголосували, навіть у супереч власним поглядам ті, хто вважався його соратниками. Партійна дисципліна і цього разу взяла верх. Що ще раз підкреслило, що після введення імперативного мандату та підвищення партійної дисципліни повну відповідальність вже несуть не окремі депутати, а політичні партії.
Але факт є факт. Внесене питання двічі підтримало 30 депутатів, а за відставку проголосувало 29.

- Володимире Миколайовичу, минув рік з часу Вашого призначення на посаду голови обласної державної адміністрації. А тому є нагода підбити підсумки. Як би Ви оцінили цей перший рік напруженої, копіткої роботи?

- Перше і основне. Для людей, що працюють у владі, повинно бути апріорі зрозуміло, що її роботу повинні оцінювати ті люди, про яких їм доручено дбати. Тому для мене важливіша не та оцінка, яку даю собі я, а та, яку дають роботі виконавчої влади і особисто мені люди. При переході на роботу в область основним моїм завданням було збільшення довіри до обласної влади, районної виконавчої влади, щоб люди зрозуміли, що вона чутлива до їх проблем, реагує на їхні болі. Звичайно, не все одразу ми можемо вирішити, але ж намагаємося. Головне завдання, яке ми ставимо перед собою – покращення життя і добробуту наших людей. Адже формула, якою можна висловити потреби людей,   дуже проста - людина хоче жити завтра краще, ніж вона живе сьогодні. І всіма своїми діями ми маємо бути скеровані на те, щоб втілити це у життя.
З перших днів у Вашому робочому графіку значне місце зайняли робочі поїздки районами області, в ході яких Ви не лише знайомилися з місцевими керівниками, а й проводили численні зустрічі з жителями. Як Ви оцінюєте таке спілкування, наскільки воно допомагає в роботі і визначенні тих чи інших пріоритетних напрямків діяльності органів виконавчої влади?

Православна церква вшановує пам'ять преподобного Іллі Муромця Печерського - того самого "билинного" богатиря.
То ким же він був насправді: породженням народної фантазії чи реальною людиною?..
Ілля Муромець - один із найвідоміших і найзагадковіших героїв східнослов'янського епосу. Йому присвячена найбільша кількість билин у слов'янському фольклорі, зокрема "Ілля Муромець і Соловей Розбійник", "Ілля Муромець та Калін-цар", "Ілля Муромець та дочка його" та інші. Є також цей персонаж у легендах та в білоруських казках, навіть у германських епічних поемах XIII ст. - тут він виведений під іменем мужнього і сильного витязя Іллі Руського. Але взаємопроникнення сюжетів і трансформація запозичених мотивів досить звична річ для народної творчості. Цікаво інше: в жодному літописі ім'я Іллі Муромця не згадується.
Отже, здавалось би, можна зробити беззаперечний висновок: Ілля Муромець - це від початку й до кінця вигаданий персонаж, така собі ідеальна постать захисника вітчизни, породжена народною фантазією. Таку точку зору можна було б визнати справедливою... якби не низка фактів, які підтверджують існування реального Іллі Муромця.

Звіт про діяльність постійної комісії з питань охорони здоров’я та захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС

За  період з липня 2007 року по червень 2008 року включно комісія провела 11 засідань, на яких, крім питань порядку денного сесій обласної ради, вивчила і розглянула  13 планових питань. За результатами розгляду прийнято 8 рекомендацій постійної комісії.
На сімнадцятій сесії обласної ради комісія звітувала про свою діяльність. У звіті комісія відмітила, що в центрі уваги комісії знаходились проблеми охорони здоров’я населення, кадрового забезпечення, зміцнення матеріальної бази медичних закладів; роботи дитячих санаторіїв системи медичної допомоги області, стан медичного забезпечення інвалідів та ветеранів Великої Вітчизняної війни; медико- соціального забезпечення та санаторно-курортного лікування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Автор проекту першої української конституції народився 11 жовтня 1672 року в селі Косуті Ошмянського повіту на Віленщині в родині, що належала до давнього чеського шляхетського роду. В 1673 році його батько Степан загинув під Хотином, тож Пилип Орлик виховувався матір’ю, яка, правдоподібно, була православною. Майбутній гетьман навчався «в школі на Литві», а потім — у стінах Києво-Могилянської колегії.
3 листопада 1698 року він одружився з Ганною Герцик. Очевидно, знайомство консисторського писаря Київської митрополії з представницею знатної родини відбулося на весіллі І. Обидовського, небожа гетьмана. П. Орлик як віртуозний панегірист, знавець п’яти іноземних мов зумів справити позитивне враження на гетьманське оточення, на самого І. Мазепу, і це вплинуло на подальшу долю талановитого вихованця Києво-Могилянської колегії. Учень Стефана Яворського полишив службу в Київській митрополії, церковну кар’єру і завдяки прихильності гетьмана, добрим стосункам з І. Обидовським потрапив до Батурина, де посів ранг канцеляриста, а згодом — старшого канцеляриста і реєнта Генеральної військової канцелярії. Захоплення молодого висуванця теологією, філософією, літературою сприяло ще більшому його наближенню до І. Мазепи. Не випадково 5 листопада 1702 р. гетьман разом із «панею Вірою Кочубейновою» стали хрещеними новонародженого сина Орликів — Григорія (першою в 1699 р. народилася дочка Анастасія).