Політична криза, яка загострилася після Указу Президента про розпуск Парламенту, для Чернігівщини може мати наслідки навіть більші ніж для України.
З одного боку перебіг виборчої кампанії доволі прогнозований, особливо, якщо у виборах, які поки що заплановані на 27 травня, не візьмуть участь партії, які входять до проурядової Коаліції.
По-перше, вибори зовні будуть тихими та мирними у зв'язку з тим, що ніяких протиріч між виконавчою та законодавчою владою в Чернігівській області немає.
По-друге, не потрібно бути пророком, щоб зрозуміти, що перемогу на виборах в такому випадку отримають БЮТ, НСНУ, «правиця» та можливо вітренківці. Якби опозиція йшла на вибори єдиним мегаблоком, то результати в області були б ще більш вражаючими.

Але це видима сторона айсберга. Навіть, якщо враховувати доволі значну зміну електоральних настроїв, але все ж таки більше третини населення підтримали опонентів опозиційних сил. І саме їх голоси не будуть враховані.
Ще більшою загрозою може стати політичний монополізм певних партій в регіоні, які можуть привести до певного «бєспрєдєлу». Ми вже мали ситуацію в першій половині 2005 року, коли корінним чином змінювалася влада в регіоні. Як це не парадоксально, але, на мою думку, результати цих виборів будуть ще більш радикальними. Це буде пов'язано насамперед з тим, що частина регіонального політичного істеблішменту, найбільш впливового, потрапивши до лав народних депутатів, підуть зі своїх посад до Києва. Вже зараз це можна прогнозувати і стосовно губернатора Миколи Лаврика, і стосовно заступника голови облради Олега Обушного, і стосовно голови обласного осередку УНП Володимира Ступака. А «святе місце пустим не буває». За «першими» прийдуть «другі». А хто вони і як це відобразиться на політичному житті області?
Ще однією загрозою політичного абсолютизму можуть стати «розборки» між переможцями, хто головніше і чия територія: БЮТу чи НСНУ?
Саме ці чинники можуть стати основою для дій політичних сил у ході передвиборчої кампанії. Можлива ситуація, коли нинішні впливові нардепи-бютівці, насамперед, кияни, які закріплені за Чернігівською областю, в умовах певної біполярності головними конкурентами будуть бачити, в першу чергу, «недепутатську» верхівку НСНУ в області. І тоді, що не говорили б про спільні дії, але реалії повторюватимуть початок 2006 року, коли слова одні, а дії інші.
Ще однією загрозою існуючої діючої виборчої кампанії можуть стати післявиборчі судові спори. Причому в регіонах, де панує одна політична сила сучасного конфлікту, фактів дії адмінресурсу, порушень виборчого законодавства, особливо, на терені політичної агітації, можна буде зібрати і обґрунтувати значно більше, ніж там, де існує певний політичний баланс. А до процедури демократичності виборів не буде довіри і у звичайного виборця.
Ситуація буде значно кращою, якщо у виборах візьмуть участь всі політичні сили, а середовище буде конкурентним. Тоді і оскаржувати легітимність виборів буде непотрібно будь-якій політичній стороні.

Рік, який минув після виборів до Парламенту у 2006 році, на мою думку значно змінив електоральну карту нашого регіону. На це впливають, насамперед, дії або бездіяльність депутатів різних рівнів від провладних в області сил, особливо там, де вони домінують. Значно меншим буде харизматичний вплив лідерів, бо виборець вже познайомився з тими, кого вони привели до влади в районі, місті, області. А виходячи з того, як зараз звітуються за рік своєї діяльності народні обранці, зробили вони не багато.
Значною проблемою в Чернігівській області є відсутність яскравих регіональних лідерів, про яких би знали і яким довіряли. Одним із показників цього є те, що за останній рік офіційно не проводилось жодного соціологічного опитування, результати якого стали б відомими широкому колу чернігівців. А якщо вони і були, то місцева влада не наважилася їх оприлюднити.
Вибори міського голови обласного центру окреслили і таку тенденцію, як «полевіння» чернігівського електорату з одного боку та зростання рейтингу партій, які чітко окреслюють свою позицію. Може скластися такий психологічний феномен, коли на тих, хто сьогодні не при владі, будуть більше сподіватися, ніж на тих, хто при владі. А це може значно вдарити по партіям, які вважають себе фаворитами виборчих перегонів у Чернігівській області.

Значною проблемою сьогоднішньої виборчої кампанії, особливо, якщо вибори не будуть перенесеними у часі, є відсутність дієвого громадського контролю за перебігом виборчої кампанії. Короткотермінові грантові проекти на день виборів до уваги тут не приймаються, мова йде про дієві механізми громадського контролю, який не дає можливості порушувати діюче виборче законодавство, дезінформувати виборців, проводити чорний PR та красти гроші в ході виборчої кампанії.
Таким механізмом могла б бути демократична преса, але аналіз медіа-ситуації в області показав, що більшість діючих ЗМІ підпорядкована двом опозиційним силам, які домінують в місцевих радах та адміністраціях, і на обласному рівні є правлячими. Це стосується як друкованих так і електронних ЗМІ. Ситуація особливо загострюється недосконалим законодавством стосовно сучасних виборів