|
Напередодні Дня Незалежності у давній гетьманській столиці Батурин, що на Чернігівщині, відбувалося свято. Президент України Віктор Ющенко урочисто відкрив тут нещодавно відреставрований палац гетьмана Кирила Розумовського і Всеукраїнський фестиваль бандурного мистецтва "Вересаєве свято". Якщо перша подія обійшла усі провідні телеканали, то друга залишилася непомітною для всеукраїнського загалу. Хоча мала б заслуговувати на більшу увагу.
Започаткований торік з ініціативи Президента Ющенка, фестиваль, за його задумом, мав би сприяти відродженню бандурного співу та кобзарського мистецтва. Символічно, що проходить він на Чернігівщині, де жив і творив легендарний український Гомер - знаменитий кобзар Остап Вересай, у гетьманській столиці Батурин, бо українська кобза, бандура невіддільні від нашої історії, говорив у своїй промові на фестивалі Віктор Ющенко. На думах, піснях кобзарів зросли покоління українських патріотів. Кобзарі були охоронцями вільного духу країни, джерелом морального авторитету на селі, конкурентами тоталітарної держави. Ось чому вона їх знищувала. Президент згадав трагедію 350 бандуристів, кобзарів і лірників, розстріляних у 30-х роках минулого століття у Харкові одразу після наради, на яку їх запросили. Віктор Андрійович поставив за мету зібрати 350 кращих бандуристів і тим самим показати, що кобзарське мистецтво незнищенне. Він повідомив, що планується створення міжнародного фонду шанувальників бандури і її музею. При ньому буде студія, унікальна бібліотека, фонотека.
Після промови Президента на стадіоні біля будинку Кочубея розпочався фестивальний концерт. Відкрив його виступ Національної заслуженої капели бандуристів під керівництвом Миколи Гвоздя. Оплесками вітали слухачі гру на бандурі і спів народного артиста України Василя Нечепи та дитячого ансамблю бандуристів "Соколики". Чимало творчих колективів Чернігівщини, більшість із яких - дитячі та юнацькі - очікували черги показати свою майстерність глядачам. На жаль, Президент не зміг побачити усіх, бо поспішав відкривати палац Розумовського. Зрозуміло, час Глави держави розписаний по хвилинах. Та прикро інше.
Як тільки Віктор Ющенко із почетом вирушили зі стадіону, його трибуни почали швидко порожніти. І через кілька хвилин на них залишилися одиниці глядачів. Бо, як виявилося, основну їх масу складали чиновники, які приїхали з Президентом, місцеве начальство та невеликий гурт мешканців Батурина. Організатори фестивалю, вочевидь, не подбали про запрошення на нього широкого загалу шанувальників українського мистецтва, поставилися до цього формально. Образливо було за чудові колективи, які виступали фактично самі для себе. Соромно було перед дітьми, які кілька годин трусилися в автобусах і мерзли на вітрі у тоненьких вишиванках, аби їхню співочу і музичну майстерність змогли оцінити одиниці шанувальників. Розпочатий з великою помпою, захід тихо стух, як проколота повітряна кулька.
Такий результат можна було передбачити. Напередодні фестивалю і під час нього я так і не змогла побачити ні його програму, ні інформацію про кількість та склад його учасників. Не було й запрошень для журналістів. Учасники творчих колективів, що прибули до Батурина, марно шукали не те що де б поїсти, а просто перекусити - на кілька сотень чоловік працювала одна ятка з пивом, горілкою по сто гривень за пляшку та картоплею по вісім гривень за порцію. У своєму прагненні вислужитися перед Президентом чиновники перетворили свято народної пісні і мистецтва, яке мало б сприяти вихованню національної свідомості і гордості, у антураж, фон для його візиту до гетьманської столиці. Чи ж виховаємо ми національний дух за таких "організаторів"?
|
