В Україні журналістика має трохи інший, ніж у справді демократичних країнах, вигляд. І справа не у професійності чи таланті.
Коли читаєш чергову статтю про "виведення на чисту воду", "оприлюднення фактів зловживання" чиновників усіх рівнів, з одного боку, радієш. Адже такі публікації лякають і інших потенційних корупціонерів. Якщо вже ті вирішать красти, то з острахом. Принаймні, хоч якийсь стримуючий фактор буде.
З іншого боку, за кожною такою викривальною статтею обов'язково стоїть замовник. Назвемо його містер Х. Ці містери Х звичайно діляться на такі категорії.

1. Редактор (або власник) газети, яка відчайдушно бореться за рейтинги або ледве зводить кінці з кінцями. Такому редактору викривальні матеріали як спраглому вода. Народ любить публікації про корупціонерів. Адже це пояснює наш вкрай низький рівень життя. А тут народу і винного підсовують.
Приклад. "Високому Валу" неважливо, про що стаття. Але матеріал розмістять. Ті, кого звинувачують, напишуть спростування. А далі крок за кроком вималюється  Інтернет-конференція. Так само поступає "Вісник Ч". А "Сіверщина" взагалі громить усіх.
2. Представники іншої політичної сили, яка перебуває в опозиції до іншої політичної сили. Цих хлопців влаштовують усі методи та форми боротьби з владою. Їх гасло: пиши все, там видно буде. Чиновники почнуть виправдовуватися, зав'язнуть. Одним словом, вляпаються по самі вуха.
Приклад. Обласний БЮТ вустами "Деснянської правди" успішно хвалить себе та критикує інших. За такою схемою діють і громадські організації.
3.  І, нарешті, третій, всім українцям знайомий тип: Той, кого давить жаба. Вона давить тих, хто випав з владної команди з будь-яких причин. Невдах, яких "попросили з роботи" через некомпетентність. Колишніх керівників. Представників команди, яка програла боротьбу за владу в регіоні. Тут втрачати нічого. А зайвий раз відігратися на колишніх конкурентах чи колишніх партнерах - останній шанс залишитися у великій політичній грі.
Приклад: замовниками (або навіть авторами) найгостріших публікацій можуть бути колишні голови адміністрацій та їх заступники, начальники усіх рівнів, яких звільнили, невибрані на наступний строк депутати чи представники органів місцевого самоврядування.
Крім очевидного викривального позитиву замовні публікації несуть і негатив. Це - розхитана по всіх щаблях державна влада, яка остаточно втрачає довіру громадян.
І наостанок, спостереження. Ніхто не читає замовну статтю ретельніше того, проти кого вона направлена. А ще уважніше читають ті, про кого в цій статті мова і не йшла - ті, хто переплутав державну кишеню зі своєю. І такі публікації можливо єдина зброя, яка допоможе у боротьбі з хабарниками в усіх органах влади.