Що не кажіть, а Чернігів - все-таки унікальне місто. Бути його мешканцем не тільки почесно, а й дуже цікаво, оскільки таких веселих історій більш ніде не побачиш. А, якщо точніше, то не почуєш.
В суботу, десь о 14 годині мобільний телефон повідомив мене про чиєсь невідворотне бажання поспілкуватись з моєю скромною персоною.
Приємний жіночий голос проінформував, що потурбувала мене "Громадська думка", яку дуже цікавить саме моя думка, як представника громади. В мене декілька добрих хвиль пішло на те, щоб зрозуміти хто і чого від мене хоче. Тим більше, коли поруч знаходиться дружина, такі розумові вправи могли б  зберегти мене від довгих пояснень.
Пригадав. Ще влітку на вулиці мене спинило симпатичне дівча в біленькій футболці на 5 розмірів більше за її тендітні потреби і такого ж кольору кепочці. Надпис на цих предметах гардеробу панночки гордо інформував перехожих брендовою назвою з двох слів - "Громадська думка". Як кажуть, скромно і зі смаком.

Дівчина з благальним поглядом попросила відповісти на декілька питань про … рівень алкоголізму в місті. З її погляду я інтуїтивно втямив, що саме я є тим непересічним носієм досвіду, якого вона так довго чекала у переході. І який її не… проігнорував. Що поробиш!? Природна цікавість і джентльменський комплекс ніколи не відмовляти жінкам, зробили свою справу.
Хоча тоді подумав про себе, чи невже я дожився до того, що по моєму зовнішньому вигляду я сприймаюся як експерт в такому делікатному питанні.
Поділившись роздумами щодо рівня алкоголізму в місті, та тим, що має робити влада з соціальною напастю, я не помітив, як вже погодився надати номер мобільного для подальшого вивчення громадської позиції. Хто знає, а може мої експертні надбання, скажімо в сфері … зменшення рівня бомжів на метр квадратний чи боротьби зі шкідливим випромінюванням мобілок підвищать глобальний суспільний прогрес на рівні окремо взятого міста. Тим більше, що моя співрозмовниця запевняла мене, що "Громадська думка" хоче доводити думку жителів до влади. То в мене є рупор, подумав. Ну тепер тримайся влада!
Отож, згадавши все, я знову був в грі. Точніше, в опитуванні. Хоча, відверто кажучи, я вже спробував відмовитись. Мовляв наразі знаходжусь на вулиці, тут галасливо для розмов по телефону, ну і далі за сценарієм відмазок. Але не так все просто.
Жіночка ввічливо, але з натиском поставила мене до відома, що це не займе багато часу, оскільки всього два питання. Ну що ж?! Два, так два!
Я вже приготувався пуститись в роздуми на чергову соціальну тему, але перше питання поставило мене  просто в ступор.
В швидкому темпі жіночка поцікавилась чи підтримав би я рішення про дострокове припинення повноважень міського голови. Можливо, зважаючи на швидкість виголошення питання чи на його несподіваність, я попросив її повторити ще раз питання. Так. Я не помилися. Йшлося дійсно про долю мера в моїй проекції. Оскільки саме мені міський голова нічого не зробив, то після невеличкої паузи я негативно відповів на питання.
На цьому я думав сюрпризи скінчились. Але ні. Друге питання мене взагалі ввело в стан гіпнотичного трансу. "А чому?" - поцікавилась жіночка, ще не встиг я проголосити другу букву в слові "Ні" як відповіді на перше питання.
Навіть формально і поверхнево ознайомлений з правилами логіки і риторики, я подумав, що це жарт. Оскільки таке питання було б закономірне, якби я підтримав  рішення дострокового припинення повноважень, а не навпаки. Тобто, я мав би пояснити, чому я проти мера, раз я хочу підтримати його дострокові вибори. А пояснювати, чому я за продовження нормального стану речей… "Ну хоча б тому, що не маю особистих претензій до пана мера" - відповів, не вигадавши нічого кращого.
Але і це ще не все! Потім слідувало третє питання із раніше анонсованих двох. І тут треба процитувати Михайла Задорнова, коли він готує аудиторію до чергового жарту: "Ну что приговились? Тогда слушайте!".
"А за яку політичну партію ви б проголосували?" - поцікавилась жіночка.
Тут я вже не витримав і з подивом запитав: "Яку партію? Коли? Куди? Ви ж мене про вибори мера питали, шановна?"
Після цієї фрази жіночка швидко подякувала і роз'єдналась.  А я ще довго стояв і думав про високу професійність і етичні стандарти наших співмешканців, які так вболівають за доведення громадської думки до влади.
Можливо правильно представники цієї авторитетної структури зобразити чоловіка з закритими вухами на своїх "соціальних" рекламних щитах. Бо таке слухати - себе не поважати.
То чи потрібна така громадська думка? І якщо потрібна, то кому? Точно, що не громаді. Хоча, якщо сприймати такі опитування як спосіб підвищити настрій чернігівцям, то Чернігів може зайняти в цьому лідерство. Що не кажіть, а Чернігів - все-таки унікальне місто.