Нарешті випускники аграрного факультету Чернігівського державного інституту економіки і управління спеціалізації “Аграрний менеджмент” спокійно зітхнули: після незапланованих нововведень і пов’язаних із ними перипетій їм таки відділи їхні дипломи.


По завершенні курсу навчання (в період захисту дипломних робіт) у деканаті раптом зажадали від усіх випускників… довідки про працевлаштування. При цьому “новаторів” не цікавили ні зміст, ні форма папірця, ні установа, що його видала. Аграрним менеджерам спокійно і впевнено можна було “працевлаштовуватися” таким чином будь-куди: хоч у будівельну компанію, хоч у торговельну, хоч у конструкторсько-дизайнерську студію. Аби у звітах “куди треба” навчальний заклад міг шляхом 100-відсоткового працевлаштування документально підтвердити високий рівень підготовки фахівців. Мовляв, за нашими випускниками роботодавці в чергу шикуються і з рук виривають. Ось так. А насправді стався досі нечуваний прецедент: управління сільського господарства Чернігівської облдержадміністрації цьогоріч не надало деканату аграрного факультету жодного робочого місця випускникам аграріям-менеджерам. Хоча впродовж усіх попередніх років існування в інституті економіки і управління сільськогосподарського факультету місця надавалися, і 30-40 відсотків студентів мали можливість працевлаштуватися. Звісно, хтось із них “не доїжджав” до місця призначення (таке траплялося завжди), тому 100-відсоткового працевлаштування випускників не фіксувалося практично ніде й ніколи. А тут раптом новий декан названого факультету (учитель праці за освітою) вирішив “зробити прорив” у цьому питанні і сам, як піонер, “поставити рекорд”.

Тому випускники спеціальності “Агрономія”, захистивши дипломні роботи на початку травня, отримали документи про вищу освіту через два місяці потому, тільки 10 липня. Аграрним менеджерам почали видавати омріяні “корочки” з 5-го липня, але не повні, без додатків. “Як тільки принесете самі знаєте яку довідочку, зразу й отримаєте свій додаточок”, – чемно наполягали в деканаті.
Звісно, такі “фокуси” не є законними, тому викликали шквал обурень самих випускників та їхніх батьків, яким набридла безперервна майже трирічна колотнеча на факультеті (незаконна заміна декана, дивні “реорганізації” кафедр, масове звільнення фахівців, викладання дисциплін спеціалістами непідходящих кваліфікацій, безкінечні міністерські перевірки, нездорова психологічна обстановка). І, схоже, десь щось клацнуло, тобто чиєсь невдоволення спрацювало, і через кілька днів додатки все таки видали. Але навіщо декану і, треба розуміти, керівництву цього навчального закладу (адже без благословення зверху в нас нічого не робиться) знадобилося 100-відсоткове липове працевлаштування аграріїв у період фінансово-економічної кризи – ця таємниця покрита туманом. Хоча, якщо проаналізувати бодай частину тутешніх “новацій і рацпропозицій” за останній період, то мимоволі робиться висновок: інакше й бути не могло. Бо коли люди починають діяти за законами абсурду, то побачити це й зупинитися дуже нелегко. Засліплює і затягує.
Як вам, приміром, хоча б таке головою державної екзаменаційної комісії з атестації студентів спеціальності “Менеджмент організацій” (спеціалізація “Аграрний менеджмент”) нинішнього року був… співробітник обласної державної станції захисту рослин Андрій Дорош (випускник Білоцерківського державного аграрного університету за спеціальністю “Вчений агроном”). А в складі комісії – двоє агрономів за базовою освітою і… вчитель праці (він же декан). Це при тому, що в Україні вже 16 років діють рекомендації Міністерства освіти і науки стосовно цього питання. І в них, зокрема, говориться: “головою державної комісії з кожної спеціальності призначається найбільш висококваліфікований фахівець виробництва з цієї ж спеціальності або вчений, який не працює у даному навчальному закладі”. Ясна річ, що в нашому випадку це “креатив” декана Мельникова. Бо він такий…


…Кажуть, що коли один зі студентів після захисту дипломної роботи виголосив гарний тост, який зачепив тонкі струни широкої деканської натури, той хутко розпорядився підвищити оцінку, виправивши в документі “3” на “4”. Отож, як мовиться, прецедент було створено, і цією протореною дорогою пішли інші. Звісно, особливо обдаровані в риториці аграрії.
Однак бували у факультетського начальства і напади люті: випускники розповідають, як щиро сердився декан після вручення дипломів, коли з’ясувалося, що ніхто не подарував ні великого плазмового телевізора, ні мультимедійної установки. А їм же відкритим текстом було про це сказано, і прошено як людей, а вони, вперті, не зібрали коштів. Зате у випускному альбомі самовільно помістили фота звільнених декана Москаленка й викладачів, а портрету нині чинного керівника місця не знайшлося. Тому й не лишалося чоловікові нічого іншого, як образитись, пожбурити альбом і не прийти на випускний вечір.
Під керівництвом учителя праці лише за один неповний навчальний рік аграрний факультет “досяг” чимало: було “створено умови” для масового добровільного звільнення фахівців, не пройдено державну акредитацію спеціальності “Агрономія” освітнього рівня “спеціаліст”, тому 5-курсників наступного сезону тут не буде. Бакалаври відтепер мусять довчатися деінде. Жоден студент не їздив на практику за кордон, як то було в попередні роки (тоді 30-40 майбутніх аграріїв стажувалися в Англії, Німеччині, Швейцарії, Данії). До управління сільського господарства облдержадміністрації цього літа звернулося по цільове направлення на аграрний факультет аж… троє абітурієнтів, а раніше за направленнями навчалося по декілька десятків студентів. Безперечно, це яскраве свідчення “популярності” факультету. Але, очевидно, для виправдання власного непрофесіоналізму (схоже, не без допомоги колишнього партійного ідеолога) студентам нав’язуються такі думки: всі негаразди – через Москаленка і тих викладачів, що пішли з ним, а здобутки (?) – лише всупереч “козням” попереднього керівництва факультету.
До речі, за інформацією з надійних джерел, коли нинішній декан аграрного факультету працював у Чернігівському державному педуніверситеті ім. Т.Г.Шевченка, там йому не довірили керівництво кафедрою на “рідному” індустріально-педагогічному факультеті, хоча освіта йому це дозволяла (вчитель трудового навчання).
У зв’язку з цим виникає запитання: то місію паном Мельниковим уже виконано чи ще ні? У причетних до інститутської ситуації безпосередньо (за документами) давно склалося враження, що комусь дуже хочеться знищити успішний і перспективний аграрний факультет разом із колишнім деканом і викладацьким колективом. Навіщо? А за принципом: чим темніший небосхил, тим яскравіші на ньому зорі. Не потрібні тут фахівці, які можуть із часом загрожувати конкуренцією самому ректору. А от коли назбирати з усіх усюд вдячних за робоче місце викладачів, тоді воно спокійніше. То нічого, що економічні дисципліни читають ветеринар, залізничник, а екзаменує випускників-менеджерів працівник станції захисту рослин. Студенти, економіка області, країна загалом – якось переживуть…
Із акту поки що останньої, сьомої, перевірки діяльності ЧДІЕУ Міністерством освіти і науки 20.02.2009 року: викладання окремих дисциплін “не відповідає вимогам освітньо-кваліфікаційної характеристики фахівця з аграрного менеджменту”, а “кадрове забезпечення не відповідає ліцензійним умовам надання освітніх послуг”. Цікаві й такі факти: “штатні наукові працівники в інституті відсутні; спеціалізовані вчені ради із захисту кандидатських і докторських дисертацій… відсутні” також…
Усі недоліки в роботі названого навчального закладу зафіксовані на 19-ти сторінках, отож детально переказати зміст документа неможливо, короткий же висновок такий: на обставини в ЧДІЕУ, вкупі з уже практично псевдо-аграрним факультетом, наверху чомусь “заплющують” очі.
Отже ж цікаво, скільки часу це ще триватиме і чим скінчиться?